33. Жар. Битва

  Ми прожили кілька щасливих днів, наповнених коханням, щастям, покупками різноманітних речей, починаючи з їжі і одягу, закінчуючи меблями та  елементами декору для будинку. Все було тихо і спокійно, окрім візиту Ясі до Ценрального Управляння, коли вона проходила перевірку через артефакт. Вона виявилась схильною до травництва та зіллєваріння відьмою, з сильними даром некромантії. Дивним було те, що якщо перший хист був вроджений, то другий - нещодавно набутий і випадок такий є безпрецедентним. У Дана горіли очі, як у алкаша перед чаркою, і мене це відверто бісило. Бо я вже бачив, як у його уяві, артефактор розкладає Ясю на дрібні часточки, виявляючи ланцюжок послідовностей. Все ж, незважаючи на нездоровий інтерес, Даній залишався найбільш вірогідним претендентом в наставники для Ясиного навчання, бо був видатним некромантом і непогано розбирався в зіллях. До того ж він і досі потрібен мені для дослідження феномену сім’ї Моранович. 

   Цього дня Яся надовго засіла в кабінеті з величезним стосом книг із рецептами зілль. Її справи йшли не просто добре, а швидше блискуче, вірогідно через те, що вона вже знайома з багатьма працями й методиками, не пам’ятає цього, але десь у підсвідомості коханої зачаїлися знання про відомство, що вона штудіювала багато років. Я вирішив не заважати, тим паче поки дівчина зайнята справою в мене є час оглянути чарівне дзеркало.

   На перший погляд нічого такого в ньому не було, звичайне підлогове дзеркало, досить гарне, але я навіть чарів не відчував доки не наблизився до нього на відстань в кроків п`ять. Тоді я вже відчув себе в полоні. Відійти неможливо, відвести погляд теж, навіть мову відібрало. В біса лячно, ну гаразд, і що далі? Поверхня дзеркала спалахнула полум’ям, а потім зобразила мене, верхи на Вієві в повній трансформації. Крилатий змій завис у повітрі навпроти якоїсь пекельної потвори, що лізе крізь портальні ворота. Я балансував у нього на спині, розщепіривши руки з подовженими кігтями, на кінчиках яких палахкотів чарівний вогонь. А далі Вій набирає повні груди повітря, видихає в бік чудовиська посилений чарами потужний потік повітря, я ж відштовхуюсь від тіла змія і стрибаю прямісінько в цей потік, доповнюючи повітря чарівним вогнем і стрімко лечу вниз. Велетенський стовп вогню повністю охоплює невідому почвару, перетворюючи її на величезну, волаючу від болю вогняну кулю, що згорає вщент за хвилину. Змій підхоплює мене на льоту і видіння зникає, лишаючи мені спостерігати своє власне шоковане відображення. Відчуваю, що дзеркало відпустило мене, ніби повідомило найважливішу звістку і заспокоїлось. А от мені зі спокоєм не так щастить. Одразу ж спрацювала мітка, на зв’язок вийшов Вій.

- Даре! Б..., потрібна допомога, я один, а тут така срань лізе, що й не уявляю свої подальші дії. У нашому краї закрились всі портали крім одного, через який намагається проникнути заборонена істота. Здається зможу перетягти тебе через мітку. Згоден? Боюсь, я один не впораюсь. 

- Вже тягни!

 НаступноЇ ж миті, я опиняюсь точнісінько в таких умовах, що відобразило дзеркало. Ми в полі, позаду нас можна розгледіти палац в готичному стилі, майорять прапори із зображенням зміїв, а попереду через портал лізе велике таке ... щось. Схоже на рептилію, кігті розміром з голову змія, лапи, як стовбури дерев, шкіра на вигляд непробивна,  сірозелена, але найбільш «веселим» було те, що по всій поверхні тіла чудовиська спалахували невеличкі вогники, а коли іскри з них торкались землі, вона починала палати. Намагатись побороти чудовисько вогнем з точки зору логіки було божевіллям, якби я кілька хвилин тому не отримав видіння, то скоріш за все вірішив би обійтись самими лише пазурами, але я мав безцінну підказку, яка можливо врятувала нам з Вієм життя. Тож не втрачаючи часу, через мітку виклав свій план Вієві.

- Та в тебе геть всі клепки повилітали, воно ж вогнестійке, очевидно!

- Вір мені!

  І він повірив, такі вони переваги міцної дружби. Все відбулося достоту, як у видінні. Мені навіть дивним було це відчуття дежавю, ніби переживаю подію вдруге. Та це ніщо в порівнянні з киплячим у крові адреналіном битви та з тією ейфорією, яка пронизала мені після перемоги над почварою. Потім, коли ми дістались родового палацу Вія, де мене прийняли як рідного, мама змія повідомила, що подібні прориви було здійснено не лише у володіннях зміїв. Несанкціоноване проникнення зафіксовано в краях драконів та фейрі, яким вдалося відбитись. Людям пощастило меньше, на місце прориву відправлено спеціальний загін магів, бій триває, а всі портали масово зачиняються.  Схоже це початок великого світового протистояння.