32. Жар. Роздуми

   Не можу сказати, чому саме мені так сильно, до нестями, до втрати пульсу, хотілось називати її саме дружиною. Можливо, я мав точно визначити для оточуючих, що вона МОЯ і нічия більше. Бажання трохи ірраціональне, зважаючи на мою обізнаність в плані нетривалого життя для моїх потенціальних суперників, по перше, і впевненість у вірності і принциповості коханої, по друге. Рахувати можна і навпаки. Але справа в тому, що ці гіпотетичні суперники все одно могли виникнути і це виносило мозок. Мабуть справа і в моєму старомодному вихованні. Зробити жінку своєю я вважав за можливе тільки після весілля, навіть ті сексуальні ігри, які ми не доводили до логічного кінця, в плані звичаїв, були для мене перебором. Банально кажучи, мене трішки мучила совість, що я нечесно поводжусь із жінкою. Правду Вій казав щодо моєї правильності...

   - Любий , моє «так» - це справа часу. Навряд чи в нас обох є інший шлях, але якщо я відповім зараз, то буду ніби змушена це зробити, що маю визнати мені не  до вподоби. 

   Сказати, що мене не образила ця відповідь, значить злукавити, але я надто добре розумів про, що мова аби злитись на Ясю. Кожне рішення має бути зваженим, особливо таке, а якщо тебе весь час до чогось підштовхують хочеться якраз діяти навпаки.

- Яка ж мудра жінка мені дісталась. І не відмовила, і не погодилась, і прикопатись нема до чого.

- Ти не сердишся? 

- Маєш тепер мене розрадити, бо я зовсім пригнічений.

 Роблю нещасне обличчя і отримую посмішку коханої і ніжний поцілунок.

- Ти найкращий у світі чоловік!

- Наступного разу пропозицію робиш ти і ніякого сексу до весілля.

  В Ясі очі стали здоровенні, як два блюдця.

- Та ти жартуєш! Так що й досі роблять?

- І після цього, розпусник - я, - картинно підводжу очі до стелі і зітхаю, - доведеться задовольнятись «дитячими іграми», згодна?

- Щось я поспішила із званням «найкращий чоловік світу»... - вона раптом посміхнулась звабливою посмішкою, - але вже точно найсексуальніший, тому ці «дитячі ігри» з тобою такі захоплюючі. 

  Ми знову відклали розмову на потім, плюсом для мене було те, що не доведеться пояснювати відсутність в наших стосунках повноцінного злиття тіл. Хай краще поки думає, що я надто правильний, ніж переживає через те, що помру через неї. Я ж тим часом продовжу пошуки відомостей про тотальне невезіння чоловіків одружених на жінках роду Морани, може знайду когось, кому пощастило вижити. Але шукати доведеться за межами Чар Світу, тому спершу маю з`ясувати як це можна зробити. На думці Даній і Вій, в руках обох обширні таємні бібліотеки, до яких іншим немає доступу. З Вієм просто - я врятував йому життя, зараз він був мені наче брат, він без питань виконає будь яке прохання, в межах розумного звісно. А ось що захоче Даній за таку допомогу? Тому спершу повідомив Вієві через мітку, що шукати треба в інших світах, він щось мав на думці, але поки нічого не розповів. Сказав треба порадитись із провидицею. Цікаво, про таке я ще не чув. А от Даній скоріше за все спокуситься якоюсь цікавинкою, а я якраз маю у підвалі дивовижне дзеркало про яке нещодавно розповіла мені Яся. Більше того, якщо це дзеркало показало спогад Ясі із іншого світу, то чи можливо, що воно покаже ще й інші важливі для нас спогади? Непоганий гачок для артефактора, я вже навіть трохи радію, що ми - сусіди. Трохи, бо мене охоплюють ревнощі варто лиш цьому чаклуну опинись поряд із Ясею і раціональних пояснень цьому немає зовсім, адже відьма його трохи побоюється, а чаклун звертає на неї увагу не більше ніж на цікавий артефакт, але щось таки внутрішньо тривожить. А коли  мене підводило передчуття? Та ніколи.