30. Яся. Візитер

   Відчуття нудоти, головний біль та гіркота в роті, це ще квіточки, порівняно зі слабкістю та ниючим болем, що охоплював все моє багатостраждальне тіло. Я повільно розплющила очі і побачила стривожене обличчя коханого.

- Привіт, - прохрипіла я, здається якимось чином голос зірвала, - прибирання завершилось не дуже вдало. Що сталося?

  Дар підняв мене на руки і поніс геть із підвалу. Біля дзеркала я помітила невеличку купку попелу, що димиться. Тільки після того, як мене вклали у ліжко, а також вручили горнятко зігріваючого напою на травах, почалась розмова.

- До тебе причепилася віхла, вона жила у старій ляльці. Це невеличкий паразит, який харчується чарами, зазвичай віхлам потрібно зовсім небагато, щоб насититись, тому вони чіпляються до носіїв у ві сні, живляться й тікають. Не рідкість, що носій чарів навіть не здогадується про існування такого паразита, адже віхли вибирають великі родини, де можна живитись одразу з кількох джерел, щоб крадіжка була непомітною. В твоєму ж випадку, віхла скоріше за все так заслабла без живлення, що потребувала для виживання великої кількості чарів і не турбувалась про викриття бо ти була в будинку одна.

- І чим це могло для мене скінчитись?

- Найгірший варіант - сильне виснаження від втрати чарів, я читав про поодинокі випадки коми, але вони були смертельні.

- Тобто я могла померти через якусь букашку...

  Жар завмер біля ліжка і мовчав, я ж відвернулась від нього сильно стискаючи філіжанку пальцями. Мене  обурював сам факт можливості подібної ситуації.

- А ти б відчув її наближення?

- Так, я гостро відчуваю зміну чарівних часточок у просторі, як і всі могутні чарівні сутності, що мають крила.

- Могутні, значить...то що сталось з віхлою? Ти зпалив її?

- Так.

- А якби ти не прийшов, я б впала в кому і померла?

- До чого ти хилиш?

- До того, Дарію, - він здригнувся від звучання власного імені в моїх вустах, - що ти не завжди поряд, а я будь якої миті можу перетнутись з чимось небезпечним і неочікувано склеїти ласти, якщо швидко не пройду курс молодої відьми, а також хоча б стислий курс істоії Чарсвіту. До речі, чого ти не сказав, що тебе звуть Дарій, а наплів якусь історію про невимовність твого імені для людей?

  Дарій приречено опустив плечі і зітхнув.

- Я вже сподівався, що ти не спитаєш. Тоді я побоявся озвучити відьмі своє справжнє ім‘я. 

- Можеш не переживати! Ця відьма нічого не вміє, тож твої побоювання були марними.

  Жар сів поруч зі мною і спробував обійняти мої плечі, але я скинула його руки.

- Пробач, мені дуже шкода, що я одразу не сказав тобі, як є.

- Я розумію, чому ти так вчинив, але не варто було так затягувати із зізнанням, до того ж ти не відповів на інше моє запитання.

- Мені важко навіть думати зараз про те, що я відпущу тебе кудись у місто, одну без супроводу, але ти права. ТвоЇ здібності потрібно розкрити і розвивати, щоб ти не почувалась беззахисною. 

  Ми почули, як пролунав дзвоник, що сповіщає про відвідувачів біля вхідних дверей.

- Розмову не закінчено, я подивлюсь хто там і ми продовжимо. 

  Жар зник за дверима, в через кілька хвилин я відчула як спрацювала мітка з викликом коханого і подумки почула його голос.

- Зможеш зараз вийти до відвідувача?

  Я прислухалась до свого тіла. Відчуття втоми нікуди не поділось, а ось інші симптоми втручання в мій організм, зникли.

- Так, зараз буду.

  Вже на сходах я відчула потужну енергетику відвідувача. Якимось чином, я одразу зрозуміла, що наш гість - чаклун. А коли побачила його поруч із Жаром, цілком впевнилась у своїх висновках. Чоловіки були одного зросту, більше того, між ними ніби навіть була якась хижа схожість, ледь помітна. Якщо Дарій із його золотавим волоссям і досить аристократичними рисами обличчя сприймався, як представник світла, то чаклун, коротко стрижений брюнет, з похмурим виразом зсунутих брів, точно наче пекла виліз. 

- Знайомся, люба, це пан Даній. Він чаклун, що займається артефакторикою і має артефакт, що виявляє та ідентифікує нахили чарів у носії. Данію, це моя кохана - Яся.

- Так от чому ти оселився у осередку чаклунів, а не з чарівними істотами. Дуже приємно, Ясю, тим паче я й так бачу, що ми свого роду колеги, хоча детальний огляд через артефакт все одно потрібен, та вже зараз можу сказати, що ви маєте здібності до некромантії.