24. Яся. Неочікувана пропозиція

  Прокидаюсь від легеньких цілунків у шию і широко посміхаюсь. Почуття абсолютного щастя цілковито заповнює мене. Ось воно як насправді відчувається - щастя. Я відпочила, сита, поруч коханий, безсоромно гладить вигин мого стегна і ще тісніше пригортає мене до себе. 

- Привіт, люба, - шепоче низьким баритоном, - як почуваєшся?

- Казково, а ти як?

- Я у захваті, маю чимало планів на сьогодні, як ти дивишся на поїздку до гарячих джерел? 

- Дуже навіть позитивно.

  З деяким жалем вибираюсь з постілі, вияваляється, Жар придбав одяг не лише для себе. Зараз у шафі нашої СПІЛЬНОЇ! кімнати висить по два комплекти жіночого і чоловічого одягу. Зараз на мені лише спіднє і я відчуваю себе неймовірно вразливою. Якомога швидше намагаюсь одягти бузкового кольору легеньку сукню зі спідницею сонечком. Після всіх незгод хочеться вбратись у щось невагоме і гарне. Оглядаю своє відображення у ростовому прямокутному дзеркалі, не знаю як, але із розміром Жар вгадав абсолютно точно. Колір і крій мені дуже пасують, ловлю захоплений погляд хлопця у дзеркалі і сама підвисаю оглядаючи його розслаблену позу. Він лежить на ліжку в білих шортах, припускаю, що це така в його місцевості спідня білизна, зпираючись на лікоть. Він не надто м’язистий, та все ж має рельєфні м’язи, худорлявий але обриси фігури дуже приємні для жіночого ока. Між нами не було ніякого інтиму, тільки обійми й поцілунки, але мої щоки палають від якогось дивного сорому, я стрімголів підбігаю до Жара, швидким цілунком торкаюсь його губ.

- Дякую тобі... за все, - і тікаю, наче за мною женуться, хоча хлопець і справді намагається схопити мене за руку, та не встигає.

- Чекаю на тебе на кухні!

  Підстрибцем збігаю по сходах із другого поверху на перший. Я ще не оглядала будинок, але ми з птахом, перед тим як влягтись, зробили собі маленький перекус бутербродами з сиром та трав’яним напоєм, тож розташування кухні було мені відоме. Я вкотре дивувалась організаційним здібностям свого супутника. Все він передбачив, розумничок!  Ось і на  обід у холодильній шафі я знаходжу вже готову їжу: курячий суп і легкий овочевий салат. Мені подобається невеличка кухня оформлена в зелених тонах. Тут є стіл з трьома стільцями, холодильна шафа, рукомийник і робоча площа для готування, а також плита для приготування їжі. Стіл роташований біля вікна із приємними світло-зеленими фіранками. У одній з трьох підвісних шафок знаходжу посуд. Жар спускається на кухню коли я розливаю підігрітий суп, а салат вже стоїть на столі поруч із нарізаним хлібом. Він завмирає у проході, одягнутий в нову білу сорочку, яку все ще не заправив у чорні штани не дуже широкого крою, але й не вузькі. Йому дуже пасує задавалось б звичайнісінький комплект одягу, на ногах капці, до речі, як і в мене. І це так по-домашньому, що серце наповнюється теплом.

- Обідатимеш? - Жар підходить і обіймає мене ззаду, поки я розставляю тарілки на столі, робить глибокий вдих, коли притулятися носом до моєї шиї.

- Так, дякую. Аромат неймовірний. 

  Я затинаюсь, невзмозі зрозуміти чи то він говорить про їжу, чи про мене. Закрадається підозра, що хлопець навмисне мене дражнить, бо помітив мою сором’язливу реакцію на провокативні слова.

- Ти мене дражниш? - наважуюсь запитати.

- Зловила мене, ти чарівно ніяковієш, - розвертає мене до себе і впивається в губи палким поцілунком, - втікачка! Думала не наздожену тебе?

- Сподівалась, що наздоженеш.

 Жар міцно стискає мене в обіймах і притискає до стіни біля вікна, продовжуючи божевільний цілунок. Я хапаюсь за нього, наче він рятівна соломинка посеред руйнівного шторму. Від низу живота по всьому тілу розливається жар, що породжує спрагу яку може втамувати лише він. Всі почуття загострюються, кожен дотик викликає насолоду і прагнення до більш повноцінного єднання тіл та душ. Жар відривється від мене, важко дихаючи зазирає мені в очі, в цих очах зараз весь мій всесвіт.

- Ясю, виходь за мене.