10. Жар.Сватання

  Сонячний Сад насправді дуже сонячний, але ніякий не сад, а величезне місто населенне Жар-Птицями та іншими чарівними істотами, так чи інакше пов’язаними з сонцем чи хоча б вогнем, справа в тому що Жар-Птиці не розмножуються із представниками свого виду. Ніхто вже не пам’ятає чому так сталося, але гіпотеза про заборону кровозмішення є найпопулярнішою. Але для того, щоб на світ у пари з’явилося мале Жар-Пташенятко, парою для Жар-Птиці має бути хтось із вогняними чарами, інакше рід може продовжитись звичайними дітьми без чарів. Так от, моя люба матуся, скориставшись ситуацією - тобто тим, що я став здатний продовжити рід, поспішила домовитись про вигідний з точки зору впливу на суспільство, шлюб.

  Приваблива дівчина-фенікс, на ім’я Юна, була чудовою. Розумною, вродливою, вихованою та вірогідно навіть з «вогником», зважаючи на деякі її іронічні коментарі за вечерею у «колі сім‘ї». Ну тобто за столом сиділи - я, Юна, її аристократична, як сушена вобла мачуха, її трохи зверхній батько і моя матір. Всі вирядились, як на свято, і їли виключно правильними виделками, матір має дякувати гостям і моїй вродженій повазі до старших, що я користуюся своїми знаннями вивченими за часів перебування птахом, дуже вправно. Незважаючи на те, що людський вигляд для мене є м’яко кажучи незвичним.

- Дарію, ти й надалі будеш сидіти наче води в рота набрав, - невдоволено спитала мама, - таке чудове товариство, а ти зовсім непривітний. 

  Так, мене звати Дарій, а Ясі я цього не сказав бо елементарно злякався. Після того, як дівчина отримала око Яги, стало очевидним що вона - відьма, інакше Яся б його не прийняла. Крім того вона відьма, що втратила пам`ять. Називати своє ім‘я відьмі - те ж саме, що віддати себе у її цілковиту владу, а я до цього поки не готовий. Поки... хоча пророцтво каже, що я таки здамся. А що буде коли вона згадає себе колишню?  Цій Ясі я довіряю, а як що до іншої, невідомої мені?

- Мамо, прошу вибачити мені мою задумливість, гадаю наші гості зможуть вибачити мене за небагатослівність, зважаючи на обставини.

- «Зважаючи на обставини» - яке делікатне визначення несподіваного розвитку в рості, - зневажливо мовила мачуха Юни, пані Рія.

- Ти подиви на ту древню сушену ставридку! Ніколи б не подумав, що такі тоненькі губи, можна відкопилити так сильно. І як в неї з рота слина не тече? - Вій у своєму репертуарі, а моїм головним завданням цієї миті було не розреготалися у голос, бо хотілось нестримно.

- Мамо! Прошу, не відлякуйте мого потенційного нареченого, як Вам не соромно! Гляньте який красунчик, - Юна підморгнула мені і це виявилось досить приємно.

- Дякую, - одними губами вимовив у її бік і отримав у відповідь чарівну посмішку.

Навіть стало трохи шкода, що в нас з Юною нічого не може вийти, з нею все було б куди простіше.

- Ой, а ти ж у нас такий любитель простого.

«Та годі вже.  Я не можу зосередитись на розмові, якщо матір дізнається, що я чую якісь голоси, нам обом гайки!»

- О, то у вас тут є божевільня? Яке чудове місце. Хочу тут жити!