Я запхала клубочок, який вже припинив дивно поводитись, за пазуху і пішла слідом. Картина, що відкрилася нам була дуже живописною.
Серед лісу, виблискуючи невеличкими хвилями на дзеркальній поверхні, розташувалось величезне озеро. Температура у цьому місці була значно вищою, ніж на галявині де був наш табір, наче тут панувало літо, а там - зима. Але найбільш дивовижним у цьому місці виявився обрій. Десь посередині темне зоряне і блакитне небо зустрічались, зливаючись одне в одного, а сонце і місяць височіли поруч, утворюючи дві чудернацькі, захопливо прекрасні доріжки на воді, але чомусь зневажаючи всі закони природи, водна гладь озера відображала все навпаки. Там де світило сонце - відображався місяць, там де сяяв місяць - відображалось сонце. Дивне, але захопливо красиве видовище. Недалеко від берега нічної сторони на камінчику влаштувалась дівчина. Вона заплітала косу, зануривши ноги у воду і співала пісню, дуже-дуже знайому пісню, тужливу і прекрасну. Жар напружено завмер, а я не могла відвести погляд від хлопця, що наближався до берега із боку дня. Високий і статний, дуже темне, майже чорне волосся, зібране у низький хвостик, надавали йому якогось поетично-скорботного вигляду. Він був неймовірно привабливий. Навряд чи будь яка особа жіночої статі могла пройти повз нього не роззирнувшись. Він пильно дивився на дівчину, вона стрепенулась, коли зустрілась із ним поглядом і простягаючи до нього руки, звабливо посміхнулась, хлопець не спиняючи кроку зайшов у воду, коли ж він досяг глибини, то почав пливти. Нарешті він вибрався на камені поруч із дівчиною.
- Хоча б на мить - ніжно прошепотів він.
Не знаю в чому причина, чи то вода донесла до нас звуки, чи то чари місця, але ми почули.
Дівчина притиснулась до нього і ніжно поцілувала, а потім з неочікуваною силою потягла парубка у воду. Він не пручався, як тільки на поверхні води зникли останні хвилі, сонце та місяць на небокраї помінялись місцями. І вже на іншому боці озера сиділа та дівчина на камінні, і вже з іншого боку до озера наближався той самий хлопець.