-Тобто ви розійшлись?-питаю я очевидні речі.
-У тому й вся біда,-падає тендітною спиною на спинку мого старого дивану.
Це її легеньке і ледь помітне падіння викликає легенький викид пилу у повітря,що так помітно при сонячному промінні.
-Що ні,-закінчує речення.
Звісно тому вона і не хоче це мені говорити,дивлячись у очі.А хто б хотів?Це жахливо.
-Тоді моя мама сильно захворіла,наполягала,щоб я поїхала.Вона залишилась сама,і я поїхала у рідне містечко.Була недовго,а коли повернулась,квартира була пустою.Тобто,звісно,там столо ліжко,де ми проводили найкращі ночі,на кухні стояв столик,де ми проводили найкращі ранки,на телевізорі все ще лежала мережевна серветка.Його не було.
Я мовчу.Я таких ситуація краще мовчати.Тут підтримки не потрібно.Таке горе людина повинна пережити сама.
І я зараз не про зникнення хлопця,це горе вона пережила років 20 тому.А про те,що її ідеальні митті з ним були перекритті таким вчинком.Такі вчинки завжди залишають осади.
-Потім від спільних друзів я дізналась,що він раптово переїхав до батьків.Мабуть,давно планував.Документи і всі ці справи.
Одну ногу за другою Міра дістає на диван,обнімає їх руками,притискаючи до худого тіла.
-Я не злюсь на нього,і ніколи не злилась,не подумай.Просто...Просто я розчарована,розумієш?
Міра повернула до мене своє обличчя.Обличчя ображеної дівчинки-підлітка.Обличчя,таке прекрасне і без жодного натяку на сльози.Напевне,усі сльози ця жінка давно вже виплакала.
Я ставлю свою руку на її руку,виражаючи розуміння.
-Я розчарована була у такою надійному Ньому і у собі.
У собі?Чому?
Моє мовчазне обличчя,напевне,однією лише мімікою виражає це запитання,або ж між нами встановлено ментальний зв'язок?Адже Міра зразу ж відповідає:
-Я не впевнена,що кохала його,-викидує,наче непотрібне сміття.
Я казав щось за ментальний зв'язок?Це дурниці.
-Тобто,напевне,я все ж була вдячна йому.
Що Міра сказала останнє?Я не чув цього,і не хотів чути.
Для мене кохання завжди було важливим.І щирість.Тобто,чому ти з ним,коли просто вдячна?Щоб просто пожити у нього?Неможна так.Неможна.
Я відчуваю її дихання.Я просто фізично чую цей магнетизм між нами.
Нахиляюсь ближче.Цілую.
Неможна так.Неможна.
Міро,як я вдячний тобі,що ти не користуєшся помадою.Не люблю цілуватись з напомадженими жінками.