Чому медоїд недолюблює гієн

У далекій африканській савані, де вдень сонце розжарює землю так, що над нею тремтить повітря, а вночі з усіх боків долинають голоси звірів, жило багато різного народу. Були там і поважні леви, і полохливі антилопи, і балакучі стерв'ятники. А ще жили там братик Шакал, братик Медоїд і братик Гієна. 

І ось одного разу до братика Гієни завітав його кузен – братик Смугаста Гієна, який був трохи менший за свого плямистого родича. Треба сказати, що братик Гієна приятелював з братиком Шакалом, з яким він дуже полюбляв влаштовувати різні розіграші іншим звірям. І зараз їх у зграї разом зі Смугастим приятелем  було вже троє, і робити це стало ще цікавіше.

Одного разу брати-гієни сильно зголодніли і вирішили пополювати. Вирушили вони на полювання й, на щастя, побачили антилопу Гну, яка  самотньо паслася на березі річки. «Оце вдача», – подумали брати. «Але вдвох ніяк не впоратися. Антилопа вон яка велика! А нас всього двоє. Давай покличемо Шакала, втрьох-то ми з нею швидко впораємося». Але треба поквапитися, як би хто не перехопив здобич. Що є сили погнали брати-гієни до свого приятеля Шакала.

А братик Шакал якраз щойно пообідав – лежав на травичці, повільно жуючи кінчик травинки й мріючи про те, як вони з братами-гієнами розіграють якогось чергового друга-ворога. І коли він побачив, що наближаються до нього брати, неймовірно зрадів, передчуваючи веселу пригоду.

Але у гієн, як ми знаємо, були зовсім інші плани на найближчий час Шакала. Захекавшись, брати навперебій і досить заплутано почали розповідати шакалу про антилопу Гну, яка відстала від стада, про левів, що лежать неподалік і про те, як непогано було б зараз підкріпитися. Але ситому шакалові ідея гієн не здалася такою вже привабливою.Та й треба визнати, Шакал був усе ж трохи боягузом, а самі лише роги й копита антилопи аж ніяк не спонукали його підвести свої ледачі тілеса з травички. До того ж зустрічатися з царями савани, які були хоча й сплячими, але, можливо, голодними, не дуже й хотілося. 

Як не вмовляли брати-гієни Шакала приєднатися до їхнього підприємства, але той крутився як вуж на сковорідці, щоб відкараскатися від небажаного на той момент полювання. То йому зуб болить, то тітоньку відвідати потрібно, то він обіцяв (ще раніше, до їх приходу) братику Медоїду піти на полювання саме з ним. Одним словом, довелося піти братанам, піймавши облизня.

Ну що ж, доведеться полювати удвох, якщо взагалі буде на кого полювати. Левовий прайд хоч і виходив на полювання переважно вночі, але від легкої здобичі ніколи не відмовлявся і вдень. Прибігши на місце подій, брати застали вкрай невтішну картину. Події за час їхньої відсутності розгорталися стрімко і, що найприкріше, зовсім не на їхню користь – неподалік лежав прайд, і леви задоволено облизували свої ситі морди, а навколо вбитої ними туші метушилася ціла зграя стерв'ятників, які обгризали останні шматочки м'яса з майже голих кісток.

«Киш!» – накинулися гієни на стерв'ятників і жадібно кинулися гризти залишки не дуже смачних і не дуже ситних кісточок. Сяк-так заморивши черв'яка, незадоволені гієни вирушили додому, розмірковуючи про те, що занадто багато часу витратили на вмовляння Шакала і не встигли перехопити у стерв'ятників тушу, щоб як слід попирувати.

Так прикро їм було, що неодмінно захотілося помститися цьому «боягузливому зраднику» Шакалові.

«Ти, здається, хотів полювати з Медоїдом? Ну-ну. Пополюєш ти в нас! Подивимось!» – міркував уголос братик Гієна. «Ха, ну тримайся, Шакал, ти ще заплатиш за те, що не захотів нам допомагати. Ми тобі настрій твій розвеселий-то зіпсуємо», – підтримав брата Смугаста Гієна. Тут настрій у них одразу поліпшився, і вони вирушили додому, обговорюючи по дорозі план дій.

Не встигли вони підійти до будинку, як побачили, що йде по дорозі братик Медоїд. «Ого, на ловця і звір біжить!» – хором скрикнули брати-гієни.

А Медоїд ледве ноги волочить, видно відразу, що дуже голодний. Гієни вмить начепили на себе маску уважних друзів, стурбованих станом приятеля:

- Ой, Медоїд, а що це ти такий млявий? Голодний, мабуть? - почав братик Смугаста Гієна.

- А як же ти полювати-то будеш? Тобі-то тепер і самої повільної ящірки не впіймати», - підключився його плямистий брат.

– Але ми до тебе з доброю звісткою, – знову взяв на себе ініціативу бурий брат, – ми щойно бачили Шакала. Там біля річки леви вбили антилопу. Вони вже наїлися, але багато м'яса ще залишилося. Шакал сидить біля туші, сторожить її від стерв'ятників, і без тебе їсти не хоче. Каже: «Хочу поділитися з найкращим другом - з Медоїдом. Але відійти не можу - стерв'ятники не дрімають». Ось і попросив він нас, щоб ми тебе покликали.

– Біжи швидше, ось-він туди, до річки. Наїсися від пуза. – хитро перезирнувшись із братом, додав братик Плямиста Гієна.

  Медоїд припустив що є сили (точніше, наскільки дозволяло його знесилене тіло), не забувши подякувати гієн за послугу. А брати гієни, потираючи рученята, в задоволенні від своєї витівки, вирушили додому.

Прибігши на місце, яке вказали гієни, Медоїд дійсно побачив тушу, точніше те, що від неї залишилося. А ще точніше, про те, що вона там була, можна було здогадатися тільки за залишками рогів і копит, які були зовсім не їстівними.

«Як же ..., як же так ?! Як він міг?! Кращий друг називається», – у Медоїда підкотився клубок до горла.

Братик Медоїд пішов, точніше поплентався, пошкандибав, можна сказати, навіть, поволочив ноги у бік житла братика Шакала, ледве стримуючи сльози від образи.

«Він не дочекався мене. Він усе з'їв. Ні шматочка не залишив. Так друзі не роблять. Ось вір після цього в дружбу».Медоїд твердо вирішив висловити Шакалові все, що він про нього думає, і покінчити з цією дружбою назавжди. Після такого друзями вони вже точно не залишаться. 

 Підходячи до лігва Шакала, Медоїд побачив свого колишнього (як йому тоді здавалося) приятеля, який все ще лежав на травичці і навіть не здогадувався про витівку гієн. Братик Шакал дещо здивувався, побачивши свого друга, але зустрів його радо: