VII.VII

Бріан від удару відкотився до самих дверей. У цей момент у двері амбара зайшов Ерідор. Весь забруднений багнюкою, кров'ю та чорною в'язкою рідиною. Уся його права сторона голови та плече були в рваних ранах. Руки теж мали сліди бою.

На поясі висіла та істота, яка напала на нього в будинку. Задні лапки були недбало обмотані мотузкою й прикріплені до пояса, а передні ледь торкалися підлоги, бовтаючись під час ходьби Ерідора, немов у ганчір’яної ляльки. Істота, очевидно, була мертва. Середній та вказівний пальці на правій руці Ерідора були вкриті металевими пластинами, немов була одягнена частина лицарської рукавиці. І на них блимали сині та зелені вогники, схожі на маленькі лампочки.

Обличчя його випромінювало в навколишній простір непереборну лють і ненависть до чудовиська в амбарі. Він виставив руки перед собою, злегка зігнувши в ліктях, і, не відриваючи погляду від монстра, почав перебирати в повітрі якісь невидимі фігури, або намацувати щось.

Але ось він щось намацав невидиме, похмуро посміхнувся й почав стискати та крутити із зусиллям цю невидиму фігуру. Чудовисько захрипіло й завищало, вигнувшись назад. Ерідор, використовуючи знання бойового телекінезу, явно щось порушував всередині організму чудовиська. Дівчата на мить зупинилися, щоб перепочити. Бріан підвівся теж, спостерігаючи страшну картину мук монстра.

Але тут несподівано для всіх жахливий мученик скочив на ноги й, розвернувшись, впевнено побіг до виходу з амбара. Здавалося, вплив Ерідора на нього втратив свою силу. Одним різким рухом він зміг змести зі свого шляху Бріана та Ерідора й, кульгаючи, почав віддалятися, розчиняючись у ночі та дощі.

Першим від несподіваного повороту подій отямився Гіліас. Він, кульгаючи, вискочив з амбара, майже повністю охопленого вогнем, і погнався за чудовиськом, що втікало. Він наздогнав його й кинувся на нього ззаду. Вони разом повалилися в багнюку, на яку перетворилася земля, що живилася дощовими водами. Він встиг завдати тому два удари сокирою по спині, потім кігтяста долоня схопила Гіліаса за сідниці та ногу, глибоко проникнувши кігтями в тканини м'язів, і, стягнувши з себе, жбурнула поруч у багнюку.