VII.V

Голова того кивнула назад. Трал витримав удар, залишившись на ногах, але, позадкувавши, повалився на землю. Його губи та ніс були пошкоджені, з них потекла кров, що залила підборіддя, струмками стікаючи на шию та груди.

З іншого боку кинувся атакувати Бріан. Скориставшись ситуацією, він підібрався настільки близько до ворога, що зміг короткими випадами обпалювати полум'ям енерголіхтаря бік, вигукуючи страшні прокльони. Ярі язики енергії пропалили зітлілу тканину й залишили великі пухирі на мерзенному тілі в місці зіткнення з ним. Монстр заревів, розвернувшись у бік кривдника з бажанням вдарити й його рукою. Але Бріан миттєво присів, ухилившись від удару й переможно проклинаючи чудовисько, продовжував завдавати опіків.

Це дозволило Гіліасу відповзти назад і, тримаючись за груди, підвестися. Кров просочилася крізь мокру сорочку й капала на підлогу.

Дівчата теж взяли участь у битві. У спину та голову полетіли скляні пляшки, розбившись на друзки. Слідом за ними полетіли вила, пронизавши спину й, похитуючись, залишившись у ній. Чудовисько стало вити й, мабуть, охопило панікою. Не розуміючи, на кого кинутися або виймати вила зі спини, воно хаотично розсікало повітря руками й махало ними в різні боки. Бріан сам, дивуючись своїй спритності, ухилявся від хаотично літаючих рук, із переможним сміхом і прокльонами продовжував залишати опіки.

Гіліас відчув, що настає момент для удару, й кинувся на монстра. І мав рацію. Наблизившись безперешкодно до жахливого ворога, завдав найсильнішого удару по другій нозі. Рвана глибока рана, що окропила сокиру чорною кров'ю, змусила монстра стати на друге коліно. Це була майже перемога. Паніка, що проникала у свідомість чудовиська, пеленою болю застилала йому очі. Воно ревіло й махало руками, намагаючись зачепити хоч кого-небудь.

Гіліас ухилявся, вичікуючи слушний момент, щоб вдарити в голову. Бріан продовжував займатися опіками монстра, але вже не так інтенсивно, втома починала брати гору. Гіліас у якийсь момент подумав, що можна напасти на чудовисько для вирішального удару. Але помилився! Він підбіг занадто повільно й близько до ворога.