VII.III

Гіліас, несподівано для самого себе, вигукнув:

– Хочеш зжерти мене? Так?

– Та-а-а-а-к! – хрипко, але досить голосно утробним голосом відповів монстр.

Сокира мало не випала з рук. "Він розумний! Він розмовляє!" – стугоніло в голові у Гіліаса. В очах помутніло від того, що така огидна істота, насправді, була все ж таки розумною та здатною розмовляти, а не зголоднілим звіром невідомої породи.

У цей момент сталося те, чого не очікував ніхто з тих, хто був у амбарі, ні хижак, ні його загнана жертва. До амбара вбігли друзі Гіліаса. На їхніх обличчях був страх, але відступати вони явно не збиралися. Кожен був озброєний предметами побуту та господарства, що зараз слугували зброєю. У Бріана був енерголіхтар. Трал стискав двома руками лопату, якою сьогодні копали ямку для вугілля. Ефіра відшукала вила, а Таїра тримала в кожній руці по скляній пляшці.

Монстр припинив підготовку до стрибка й завмер у розгубленості, усвідомлюючи, що амбар заповнився людьми, які хочуть напасти на нього. Поява друзів нечувано порадувала Гіліаса. Відчай змінився надією. Тремтіння покинуло його тіло. Сам час зупинився, очікуючи першої дії чи то хижака, чи то недавніх жертв, які вирішили дати відсіч.

Божевільна ідея спала на думку Гіліасу. Кілька миттєвостей тому він попрощався з життям, друзями та всім білим світом, і відчуття, що нічого втрачати, ще керувало свідомістю.

– Бріан, розбий енерголіхтар і підпалюй сіно! Швидше! Спалимо це богомерзенне створіння! – крикнув Гіліас.

Він припустив, що навіть всі разом вони не впораються з чудовиськом, але, підпаливши амбар, його можна затримати, щоб воно згоріло тут. За це не шкода було покласти життя.

Бріан на секунду завагався, але тут же виконав наказане. Розбивши об підлогу ту частину енерголіхтаря, що була з термостійкого скла, він підніс його до сіна. Рвані, метушливі язики енергії яскраво-блакитного кольору стали кусати сухі стебельця. Стіг миттю спалахнув мідно-помаранчевим полум'ям.

Усвідомлюючи своїм жахливим розумом, що потрапляє у вогняну пастку, створіння вагалося між бажанням наздогнати все ж таки таку близьку жертву та бажанням втекти.