VI.IІ

Гіліас очікував наступного, вирішального натиску. Войовничий запал уже вичерпався й розвіявся. «Я ж не воїн, не воїн!» — шепотів Гіліасу страх. Світло енерголамп добре освітлювало те, що було за тріщиною. Там було око. Велике помаранчеве око з чорною зіницею, яке дивилося прямо на Гіліаса. А Гіліас дивився на це око й усе ще не міг повірити, що те, що відбувається, — не поганий сон. Чорна зіниця розширювалася й знову звужувалася, люто вивчаючи людину, що захищала двері.

За дверима чулося гарчання з хрипом, яке неначе стихало. Нової атаки не було. Чудовисько просто спалювало можливу жертву люто-голодним поглядом крізь ненависні двері, по черзі показуючи то одне, то інше око.

Гіліас усвідомив, що нападник втомився ламати двері. Розуміння цього підняло дух. Гіліас згадав про другий поверх. Там порівняно нещодавно замінили старі двері на нові з подвійним засувом. Вони були не настільки міцні, як вхідні на першому поверсі, однак у агресивної істоти, що влаштувала полювання за друзями, не буде достатньо простору, щоб, розбігшись, атакувати нову перешкоду. Це могло дати перевагу, щоб протриматися до ранку.

Ззовні пролунав недалекий розкотистий грім. Для Гіліаса це стало сигналом до дій.

— Нагору! Бігом нагору! Там воно нас не дістане! — скомандував Гіліас, але ті, хто перебував у кімнаті, якось неквапливо, злякано й мляво почали рухатися в бік сходів, що вели на другий поверх, спостерігаючи за страхітливим оком, добре видимим у щілині. Дії, які вживалися заляканими друзями, дуже розлютили істоту ззовні. Вона почала злобно хрипіти, бити й дряпати двері, встигаючи заглядати при цьому у щілину.

Заповзятливість зникла, і при нових атаках на двері всі, хто починав неквапливий рух, миттєво повернулися на свої місця, злякано й покірно спостерігаючи наближення свого неминучого кінця. Гіліас, спостерігаючи таке, також миттєво спалахнув, забувши про страх, і закричав:

— Ви що? Що ви сидите? Бігом нагору! — і завдав кілька ударів по тріщині у дверях.

Цього разу рухи були впевненішими. Друзі, спотикаючись і прискорюючись, поспішали до сходів і по них на другий поверх.