VI.I

І відразу ж ззовні стали доноситися гарчання, від яких холоне кров, стогони та виття, в якому відчувався біль від пошкодження, завданого ніжкою табурета, та удари об землю, наче її б'ють чимось важким і великим.

Гіліас, однак, гадки не мав, як його зараз сприймає Трал. Він просто стояв біля дверей, задоволений своїм влучанням у язик. А ще задоволений розумінням того, що цьому створінню боляче, отже, воно живе, а не привид. Він відчував, як кров прилила до обличчя, і відчував гнівно-радісний бойовий кураж. Охоплений хвилею войовничого запалу, він вигукнув слова, призначені тому, що було за дверима:

— Тобі сподобалося? Можу добавки насипати! Хочеш?

Таїра підняла голову й із жахом упереміш із гнівом випалила Гіліасу:

— Навіщо ти його дражниш? Хочеш, щоб він нас точно всіх повбивав?!

А ззовні, немов розібравши слова Гіліаса, у двері почало люто ломитися розгніване чудовисько. Короткий розбіг важкими кроками, що супроводжувалися гарчанням, і глухий важкий удар із сопінням і хрипотою. У будинку вже більше не кричали, тільки здригалися з кожним ударом у двері.

Гіліас уже й сам був не радий, що роздражнив це створіння, але поряд зі страхом у ньому розгоралася все сильніша лють. Лють на щось, що вирішило, ніби воно має право одного разу вдертися в долі людей і, переслідуючи свої низькі інтереси, завдати непоправних ран як фізичного, так і душевного характеру.

У двері було завдано третього удару. Засув уже погано тримався у своїх кріпленнях, але ще виконував свої прямі обов'язки — тримати двері зачиненими. Гіліас стежив за засувом, весь тремтячи від страху та гніву. Дихання почастішало й виривалося зі свистом. Зціпивши зуби, він підняв сидіння, захищаючись, як щитом, і заніс ніжку табурета над головою для стрімкого, але, скоріш за все, єдиного удару.

Четвертий удар похитнув двері. Гіліасу здалося, що він почув тріск деревини. Він не міг повірити, що двері могли піддатися. Несподіваним для Гіліаса був п'ятий удар. Двері дали гучну тріщину, звивистим гирлом розширюючись до їхнього верхнього краю. Артерії здулися на його шиї від напруги, дихання стало більш хрипким, а ноги перебирали більш підхожу стійку для утримання першої атаки лякаючого чогось, що ломилося в будинок.