V.VII

Здавалося, він спокійний, але сильне тремтіння, що проймало його тіло, видавало його внутрішнє хвилювання. Така голосна відповідь розлютила друга. Спотворивши обличчя й приклавши вказівний палець до губ, Бріан гнівно показав, що треба бути тихішим.

– Хто це, Гіліасе? Що йому потрібно? – протягнула надтріснутим голосом Ефіра.

– Я не знаю… Але маю припущення! Хлопці потроху почали опановувати себе (або відходити від заціпеніння), що скувало їх.

– А що, як це та тварина, що розірвала компанію, про яку я розповідав? Що тепер робити? – припустив Трал.

– Як що робити? Ми ж у будинку! Будемо сидіти тут, поки воно не піде! – тепер гнівно сказав Бріан Тралу, повернувши до нього голову.

– Ну, так тіла тих самих чотирьох у будинку знайшли, а частини тіл були розкидані скрізь! – так само гнівно відповів Трал. Ефіра, почувши таке, залилася гіркими сльозами.

– Тихіше! Тихіше! – просичав Ерідор і надтріснутим голосом скрикнув: – Чуєте?.. Я бачу його силует у вікні!

Перед вікном було видно обриси фігури. Потім віконну ґрати з люттю почали смикати й хитати. Ґрати скрипіли й, мабуть, гнулися під лютим натиском, але героїчно встояли. Важкі поспішні кроки, що супроводжувалися надривним хрипом, спрямували силует до іншого вікна. Люті ривки намагалися зірвати ґрати й з цього вікна, але кріплення були зроблені на совість, і вона повторила подвиг раніше атакованих ґрат. Мабуть, невдача розлютила ворожого прибульця, і воно вдарило по ґратах, безпорадно застогнавши. І завмерло навпроти вікна, начебто обмірковуючи, що робити далі.

– Що він робить? – сухим голосом запитала Таїра, дивлячись в одну точку.

– Намагається проникнути всередину й думає, як це зробити! Так, сокири немає… треба щось інше, – відповів на запитання Гіліас і, схопивши масивний ослін (або табурет) за ніжки, розмашистими й важкими ударами став ламати його об підлогу.

Під тріскучі звуки зламаного ослона силует швидкими важкими кроками знову перемістився до дверей, і за ними щось важко впало. Дівчата здригнулися й трохи заспокоїлися в сльозових потоках. Бріан, так і не підвівшись із підлоги, запитав у простір:

– Що ж воно там робить, щоб його розірвало?