V.IV

Тепер і йому стало здаватися, що біля одного з дерев у темряві почало вимальовуватися методичне похитування, схоже на гойдальний маятник. Темрява, однак, не давала змоги зробити впевнений висновок: чи це обман зору, чи рухи чиєїсь фігури в саду. До тих, хто стояв, приєдналися Трал та Ефіра. А Бріан продовжував складати речі, не звертаючи уваги на інших, мабуть, уже забувши про розповідь Трала, і навіть тихесенько наспівував заводну мелодію, що неодноразово звучала протягом вечора.

— Он! Дивіться! Я чітко бачу руку! — схвильовано, гучним шепотом і вказуючи рукою, сказав Ерідор. Таїра закрила руками рот, злякавшись сказаного. Стан схвильованості передався всім спостерігачам. Однак це виявилося лише на перший погляд.

Трал, перебуваючи в полоні солодкого хмелю, побачив у ситуації можливість показати себе й влаштувати непроханому гостю, якщо той є, добру прочуханку:

— Гей, ти там, приятелю! Раджу тобі забиратися швидше, інакше ти рук-ніг не збереш, це я тобі обіцяю… А хоча ні! Стій там, я сам підійду. Вже пізно ховатися в саду, я тебе бачу, тож тримайся!

Ця голосно сказана погроза в бік примарного гостя була настільки несподіваною, що змусила всіх здригнутися. Бріан, почувши такі слова, теж зупинився, перестав наспівувати й носити начиння до будинку. Трал, не гаючи часу, протиснувся між Ерідором та Гіліасом і, закочуючи короткі рукава, хотів піти втілити свою погрозу в життя. Його схопив за плече Гіліас і сильно стиснув. Трал зупинився і, без слів зрозумівши Гіліаса, відступив назад.

Погляду друзів постали погано розрізнені в темряві, але досить чіткі для усвідомлення елементи руху. І вони наближалися до молоді, що чекала й спостерігала. Неквапливе переміщення в саду ось-ось мало матеріалізуватися в обриси невідомого гостя. Але швидше за звук матеріалізувався глухий і протяжний, одночасно поєднуючи в собі і стогін, і гарчання.

Першим обриси чогось, що могло видати такий звук, розгледів Ерідор. Він мовчки присів від внутрішньої хвилі страху, що вдарила через вени по всьому організму.