ІІ.І

Історія з Наїрою була вже давньою — ще з тих часів, коли Гіліас навчався в Універсаріумі. Образи та душевні терзання давно вщухли, осіли десь у глибині свідомості, мов різноманітний мотлох на горищі — припали пилом у закутках пам’яті. Просто всі рідні й друзі знають цю історію, і варто Гіліасу хоч трохи торкнутися теми гномів — хоча б необережно натякнути на їхню «специфіку» (хоч він і не вважає це зневагою), як йому одразу ж нагадують про Наїру. Мовляв, от вона — справжня причина його неприязні до гномів. Але найбільше дратувало Гіліаса те, що саме Бріан — його найкращий друг ще з дитинства — щоразу нагадував про цей неприємний епізод. Перебуваючи надворі, не витримавши, Гіліас гукнув до нього:

— Взагалі-то, свого часу я зумів здобути прихильність Груфільди! І подружився з її братом Тровальдом, доки його не забрали служити до Заскалля. Тож не треба мені приписувати неприязнь до гномів, якщо ти про це натякаєш!

Та довго чекати на відповідь не довелося — і, як завжди, вона була колюча та насмішкувата:

— Так-так, пам’ятаю ту гномку, Груфільду! — розсміявся Бріан. — Та перекинутий табурет з однією ніжкою — навіть той зміг би завоювати її серце! — знову сміх. — Та й ти сам же казав, що тоді не розрахував із «Грізним Старателем» і перебрав зайвого!

Усвідомивши, що ця розмова, як і всі попередні, що стосувалися гномів, для нього — гра в одні ворота, Гіліас мовчки почав розвішувати килим, щоб вибити з нього пил, і кинув коротке:

— Зрозуміло.

Гноми, як і їхні винаходи, подобалися людям — зокрема й його друзям та рідним. Та й сам Гіліас не відчував до них відрази. Але щось у глибині душі не дозволяло йому сприймати їх так, як інші. Щось заважало не знецінювати їхню горду расу — особливо тоді, коли поблизу не було жодного гнома, щоб заступитися за себе чи за своїх. Він розумів, що це неправильно. І все ж, десь у тіні свідомості жила стара образа — мов тихий хробак, що точить дерево зсередини, заважаючи дивитися на гномів без упереджень. Найкращим рішенням видалася зміна теми. До того ж — попереду був веселий вечір, і псувати стосунки з другом не хотілося.