8 частина

                        8  частина
Маргарита, взяла в руки візитку.
-Савченко Лілія Сергіївна,- прочитала вона.-Це все так дивно.
-Так, це все дуже неочікувано,- погодився Артур,- як ти вважаєш, потрібно мені їхати до неї на співбесіду чи ні?
-Не знаю,- зізналася Рита.
-Але якщо я знайду хорошу високооплачувану роботу, то ми не тільки зможемо вирішити наші фінансові проблеми, а й утримувати цей будинок.
-Гаразд, Арчі, погоджуйся!
    Наступного ранку Артур, одягнений в костюм та білу сорочку з'явився на порозі компанії, якою керувала Лілія Сергіївна.
   Вона особисто зустріла його на порозі  офісу і радісно посміхнулася:
-Вітаю! Я дуже рада, що ти все -таки  вирішив прийти до нас на співбесіду. Проходь, будь ласка, за мною,- Лілія Сергіївна провела його до великого просторого кабінету,-прошу, проходь! Це твій кабінет. На столі лежить твій графік роботи, який я підготувала, але мушу попередити, що так як ти новенький, то в перші дні  доведеться затримуватися, щоб швидше освоїтися і ввійти в курс справ.
-Розумію...- погодився Артур.
-Зараз нам дуже важливо розширювати свою співпрацю з іноземними партнерами. Ми повинні показати себе з найкращого боку,- пояснила Лілія Сергіївна, - тому якщо тобі потрібен хороший заробіток і ти готовий працювати, то можеш починати прямо зараз...То як? Що ти вирішив?
-Я згоден!- впевнено промовив Артур.
-Прекрасно!- зраділа Лілія.- Отже, ласкаво прошу  в нашу команду! Я зараз принесу документи, а ти замов каву...
-Гаразд,- розгублено посміхнувся Артур.
   Він був здивований такій увазі директорки компанії до своєї  персони. Лілія Сергіївна повільно пішла до виходу, а потім раптом зупинилася і, подарувавши йому чарівну посмішку, уточнила:
-Можна без цукру...І без вершків...
-Добре, бос!- Артур у відповідь посміхнувся своєю шикарною посмішкою.
   Замовивши секретарці каву для себе та для Лілії Сергіївни, він зайняв своє місце за столом і задоволено посміхнувся. 
  В обідню перерву Лілія Сергіївна постукала в кабінет до Артура.
-Можна?
-Так, звичайно! Проходьте,- Артур відірвав свій погляд від паперів, над якими працював і здивовано поглянув на свого начальника.
-Я хотів саме зайти до вас.
-Поглянь, що я принесла!- Лілія Сергіївна граційною ходою наблизилася до нього і, поставивши на стіл тацю з бутербродами і кавою, присіла на краєчок столу, звабливо оголивши ніжки, обтягнуті вузькою спідницею офісного крою.- Через роботу я не встигла пообідати, та й ти не виходив на перерву, тож давай перекусимо тут.
-Дякую,- промовив Артур, зробивши вигляд, що нічого не помічає.- А як же документи? Я вже все підготував.
-Артуре, давай хоч п'ять хвилин не будемо говорити про роботу, - зітхнула Лілія Сергіївна, з апетитом відкусивши бутеброд,- краще поїж! 
   Артур взяв бутерброд у руки і обережно запитав:
-А про що тоді будемо говорити?
-Не знаю,- Лілія однією рукою сперлася на стіл, а іншою поправила волосся, зібране на потилиці в строгий хвіст,- розкажи краще про свою дружину...Але якщо не хочеш - не треба говорити.
-Про Маргариту?- розгубився Артур.
-Так...Вона в тебе дуже гарна.
-Рита дуже гарна, вона просто чудова...Якщо хочете, я можу вас познайомити з нею,- Артур зрозумів, що йому потрібно бути обережним з цією жінкою.
-На жаль, я дуже багато працюю, тому у мене майже немає часу для знайомств,- зітхнула Лілія, пильно поглянувши на нього з-під густих вій.
-А ви заміжня?- обережно запитав Артур.
-Ні, я самотня... У мене не знайшлося часу  для того, щоб влаштувати своє особисте життя...Ну що ж, давай документи,- Лілія Сергіївна з легкістю зістрибнула зі столу і, поправивши спідницю, різко змінила грайливий тон на діловий.
-Що?- Артур здивовано дивився на неї, нічого не встигнувши зрозуміти.
-Документи!- терпляче повторила Лілія.
-А, документи! Ось, прошу,- він схопив папери, які підготував і простягнув їй.
   Лілія Сергіївна перегортала сторінку за сторінкою, уважно вивчаючи їх.
-Добре, дуже добре! Все саме так, як я і хотіла,- задоволено промовила вона, - саме такий працівник, як ти, мені і потрібен!
   Лілія Сергіївна вийшла, залишивши за собою шлейф дуже дорогого і вишуканого аромату.
   Артур затримався в офісі після закінчення робочого дня, готуючи пакет документів, який був потрібен Лілії на ранок. Вона теж досі була в офісі і покликала його до себе в кабінет.
-Вітаю тебе, Артуре! Ти дуже гарно і ефективно  працюєш, тож зовсім скоро  отримаєш пристойну зарплатню,- задоволено посміхнулася вона.
-Вранці я відправлю вам договір про закупівлю.
-О'кей! Як там твоя Маргарита?
-Добре,- посміхнувся Артур.
-Коли ти говориш про дружину, твої очі просто сяють. Ти кохаєш її?- раптом промовила Лілія, пильно дивлячись на нього.
-Так, дуже кохаю!- Артур хоробро поглянув  своєму босу в очі.
-Вона дуже гарна...Ви така красива пара.
-Дякую!
-Дай мені руку!- раптом тихо промовила Лілія, нахилившись до нього.
-Що? Не зрозумів?- він підозріло поглянув на неї.
-Руку дай,- засміялася Лілія.- Я захоплююся хіромантією і вмію читати майбутнє по лініях на руці людини, а твої руки такі цікаві, - вона взяла його долоню і почала зосереджено розглядати її.
-І що ви там побачили?- обережно поцікавився Артур.
-Гарне, успішне життя поряд з рідними,- тихо промовила вона і  легенько провела пальчиком з темно-червоним манікюром до його долоні.
   Артур, здригнувшись від її доторку, швидко висмикнув руку.
-Документи про закупівлю відправити і американським партнерам теж?- промовив він, намагаючись вгамувати хвилювання, яке виникло в нього від присутності поряд цієї таємничої жінки.
-Так, відправ, будь ласка,- тихо промовила Лілія Сергіївна, - у нас з тобою сьогодні ще багато роботи. 
   Додому Артур повернувся майже опівночі. Рита, приготувавши вечерю чекала на нього і не дочекавшись, задрімала на дивані у вітальні.
-Арчі, котра година?- вона протерла заспані очі і підхопилася назустріч чоловікові.
-Майже північ...Я так втомився, трішки полежу,- втомлено промовив він і, знявши піджак, впав на ліжко прямо в сорочці і брюках.
-А чому ти так довго працював в перший робочий день?- розчаровано поцікавилася Маргарита, присівши біля нього.
-Щоб заробити багато грошей, кохана! Що поробиш, доведеться багато працювати,- зітхнув він, пригорнувшись до Рити.
-Я приготувала тобі вечерю, але вона вже охолола...Зараз я підігрію.
-Облиш,- Артур ніжно взяв її за руку.- Я не хочу їсти. Я скучив за тобою...
-Я теж скучила...Мені так незвично сидіти цілий день вдома самій...
   Лілія, відпустивши нарешті Артура з роботи, зустрілася з Мартиненком, який чекав її  на набережній.
-Добрий вечір, пане Дмитре,- привіталася вона, сівши до нього в авто,- як ви?
-Добрий вечір. У мене все добре, а як у вас справи?-Мартиненко уважно поглянув на неї.
-У мене теж все добре, все йде за планом.
-Прекрасно! Гроші вже надійшли на твій рахунок.
-Знаю. Можна у вас щось запитати?- обережно промовила Лілія.
-Так, питай.
-Скажіть, чому ви так ненавидите цього хлопця?
-Тебе це не стосується!- гримнув Мартиненко,-просто роби свою роботу і все! Поки ти не розлучиш його з дружиною, більше не отримаєш жодної копійки! Зрозуміла?
-Так, зрозуміла,- холодно відповіла Лілія.
-Він образив мою доньку,- зітхнувши, все ж таки пояснив Мартиненко,- і зганьбив мою сім'ю. Зрозуміла?
-Зрозуміла. Я б теж так зробила. Але я не думаю, що після всього, що  станеться, цей Артур повернеться до вашої доньки,- промовила Лілія.
-Ну то й що? Сподіваюся, що після всього, що станеться, моя донька взагалі на нього навіть не погляне! А ти просто роби свою роботу і не втручайся не в свої справи, дорогенька!- роздратовано процідив крізь зуби  Мартиненко.
-Я все зрозуміла...Доброї вам ночі, пане Дмитре!- промовила Лілія і вийшла із авто.
    Діана, не дочекавшись додому батька, вирішила зателефонувати Антону.
-Привіт! Ну що, є хороші новини?- поцікавилася вона.
-Так, є,- задоволено посміхнувся Антон,- перший крок зроблено! План твого батька працює!
-Я ж казала тобі, що мій батько все владнає,- радісно засміялася Діана.- Може зустрінемося  і відсвяткуємо це? Вип'ємо шампанського!
-Зачекай, не поспішай! Це лише початок...Ще зарано святкувати!- заспокоїв її Антон. - Завтра на нашого Артура чекає незабутній день!