4 частина

                                4  частина
  До кінця робочого дня залишалося декілька хвилин. Антон, поглянувши на наручний годинник, склав документи, з якими працював в акуратний стосик на столі  і почав збиратися додому.
   Вийшовши з офісу, він повільно пішов до стоянки, де було припарковане його авто. Він весь час думав про Маргариту. В глибині душі він був радий, що вона була щасливою, але дуже шкодував про те, що вона щаслива не з ним, а з Артуром. 
   Завівши двигун, він повільно поїхав вулицями рідного міста, вдихаючи крізь відчинене бокове скло вечірню осінню прохолоду, знову думаючи про Маргариту.
   Його сумні думки потривожив телефонний дзвінок.
-Привіт, Антоне!- почувся в слухавці голос Діани.
-Привіт,- зітхнув він.
-Антоне, мені треба з тобою поговорити.
-Гаразд, давай поговоримо.
-Можна я приїду до тебе в гості?- запитала Діана.
-Так, звісно приїзджай.
-Тоді я буду в тебе через годину.
-Добре, я чекатиму.
    Через годину Діана вже сиділа на дивані у вітальні в квартирі Антона і спостерігала за тим, як він робить каву. Антон простягнув їй маленьку філіжанку:
-Ось, тримай!
-Дякую!- посміхнулася Діана.- Як добре, Антоне, що ти живеш сам...
-Так, я живу сам і все роблю теж сам,- зітхнув Антон, сідаючи поряд з Діаною на дивані з кавою в руках.- То про що ти хотіла зі мною поговорити?
-Знаєш, а вони зараз вдвох,- промовила Діана, багатозначно поглянувши на нього.
-Так, вдвох,-сумно промовив Антон, дивлячись у свою філіжанку,- проводять час разом. Відпочивають, мабуть.
-Так, і цілуються, і сплять разом...- ревниво промовила Діана.
-Звичайно, вони ж одружені!- тихо відповів Антон.
-Обіймаються і насміхаються над нашими розбитими серцями!- Діана стисла від люті кулачки.
-Можливо...
-А ми що, будемо ось так сидіти і страждати?- вона поставила каву на столик і рішуче промовила:-треба щось робити! Давай знайдемо якийсь вихід із цієї ситуації!
-Виходу, на жаль, немає...Побажай їм щастя і заспокойся. Тобі нічого більше не залишається, як побажати їм щастя,- сумно промовив Антон.
-Я не відмовлюся від Артура! Нізащо! Я без нього не зможу жити! Я ще жодного разу в житті не програвала, не програю і тепер!- вигукнула вона, зіскочивши з дивану.
-Діано, не кричи! На вулиці почують!- Антон обурено поглянув на неї.
-Нехай чують! Мені байдуже!- продовжувала волати розгнівана Діана.- А ти не гніви мене!- закричала вона на нього.- Я скажу батькові, хай викупить весь цей район, і я буду кричати ще набагато голосніше!
-Заспокойся! Ти гадаєш, що мені легко?- сердито промовив Антон.- Я вперше в життя закохався по-справжньому, а вона вибрала не мене, а того мажора, хоча тепер він злидар, а не мажор! Але його соціальний статус взагалі не важливий зараз, адже Рита все-одно вибрала його!
-Антоне, а чому ми сваримося?- Діана  враз затихла і здивовано поглянула нього.- Нехай вони сваряться! Я не заспокоюся, поки не розлучу їх!
-Та вгамуйся ти нарешті, Діано,-  втомлено зітхнув Антон і діставши пульт, ввімкнув велику плазму, яка висіла на стіні.- Заспокойся і подивися краще ось турецький серіал!   
   Діана замовкла і поглянула на екран. Там саме йшов новий турецький серіал про кохання. Подивившись його хвилин п"ятнадцять, вона промовила:
-Вони ж так кохають один одного, то чому ж з ними таке сталося?
-Хто? -не зрозумів Антон, відриваючи свій погляд від екрану телефона.- Де сталося?
-В серіалі.
-Не знаю. Мабуть, як  завжди, прийшов чоловік і все зіпсував.
-Як зіпсував?- Діана здивовано поглянула на Антона.
-Не знаю. Я не дивлюся серіали про кохання...Але  в детективах  головним героїням та героям погані люди часто підсипають снодійне в чай чи каву,-пояснив Антон.
-Снодійне?- Діана підскочила на дивані.- Класно! Нарешті я знайшла!
-Що знайшла?- не зрозумів Антон.
-Спосіб! Потрібно переглянути кілька детективів і зробити так, як роблять у фільмах! Як тобі така ідея?
-Що ти таке говориш? Хіба так  можна робити!
-Звичайно, можна!
- Діано, повір, перегляд детективних фільмів для того, щоб вигадати підступний план - це погана ідея. Дивлячись ці фільми ми не станемо поганими людьми.
-Антоне, але ж ці фільми навчають нас  життя! Ми їм зробимо щось таке, що вони обов'язково розлучаться!
-Я не зможу нашкодити Риті і облити її брудом!
-Ой, припини! Хай лише тільки розлучаться, а потім візьмеш хустинку і відітреш свою Марго від бруду. А я відмию Арчі!- нетерпляче відмахнулася Діана. 
   Антон, поглянувши на екран, зітхнув і натиснув на паузу.
-Що сталося?- Діана здивовано поглянула на нього.
-Знаєш, мені завжди хотілося бути таким рішучим, як ось цей чоловік, який обіймає головну героїню,- з сумом промовив Антон.
-А я завжди хотіла бути такою головною героїнею, як вона. Антоне, не сумуй, ми ж тепер погані, тому обов'язково вигадаємо якийсь план! Запам'ятай це!
-Добре, запам'ятав!- посміхнувся Антон.
-Тоді давай дивитися фільм і вигадувати план.
   Через декілька хвилин Діана знову вигукнула:
-Нарешті! Я вигадала! Такий план є у всіх фільмах,  без винятку! Я повернуся в дім до Артура, підсиплю йому в каву снодійне і затягну його в ліжко, а потім зроблю декілька відвертих фото і надішлю їх Маргариті. Вона побачить зраду і розлучиться з ним! Як тобі мій план?- вона вдоволено поглянула на Антона.
-А ти зробиш це?- недовірливо запитав той.
-Звичайно, зроблю! Ще й як! Я піду вже, а ти чекай новин!
   Схопивши сумочку, Діана раптом зупинилася і уважно поглянувши на Антона, запитала:
-Антоне, а може ти розповіси Маргариті, що чоловік їй зраджує?
-Я? -здивувався Антон.- Не знаю...
-Добре, чекай на новини!- Діана махнула на прощання рукою і зникла за дверима.
 - Ця дівчина точно божевільна,- прошепотів Антон і полегшено зітхнув, коли за нею зачинилися двері.

-Доброго ранку, коханий! Прокидайся, сніданок на столі,- Маргарита, нахилившись, поцілувала Артура.
   Вони заснули майже серед ночі, коли пожежники і поліція, зробивши свою роботу, поїхали від їхнього дому.
-Доброго ранку, кохана! Дякую!- прошепотів Артур, прокинувшись і розплющивши очі.- Ходи-но до мене!
-Арчі, давай снідати. У нас сьогодні купа справ,- посміхнулася Рита, обіймаючи чоловіка. - Окрім того, що потрібно розібратися з пожежею, потрібно довідатися, що зараз робить та дівчина.
-Яка дівчина?- Артур здивовано поглянув на Риту.- А, та божевільна Діана! Я вже й забув про неї...
-Так, Діана. Мені здається, що вона чи її батько причетні до підпалу твого авто. Тому, завершивши справи по господарству, ти підеш додому і дізнаєшся чи не телефонувала Діана твоїй мамі.
   Впоравшись по господарству, Артур зустрівся з батьком. Вони обговорили ситуацію з авто, і Роман Вікторович, пообіцявши з'ясувати все, що зможе, поїхав у місто, а Артур ввечері пішов до матері.
-Матусю, привіт!- він обняв матір і поцілував її.
-Привіт, синку! Ну як ти?- стурбовано запитала  Інесса Вікторівна, обійнявши сина.
-Нормально, мамо, не хвилюйся.
-Дякувати Богу, що ти залишився живим! Хто ж це міг зробити?- Інесса Вікторівна розпачливо розвела руками.
-Не знаю...Мамо, а Діана тобі не телефонувала? Не говорила, де вона зараз?- обережно поцікавився Артур.
-Ні, не телефонувала...Мабуть, вдома вона, у батьків, -відповіла Інесса Вікторівна і раптом замовкла, почувши в коридорі голос Діани.
-Всім привіт!- Діана з'явилася на порозі кімнати з сяючою посмішкою на вустах та  дорожньою валізою в руках.- Привіт, коханий! Я повернулася!
-Привіт,- збентежено відповів Артур і, обережно обминаючи її, поспішив до дверей.
-Арчі, ти куди?- ображено запитала Діана, зрозумівши, що Артур знову тікає від неї.
- Мені потрібно йти, у мене ще купа справ, - відмахнувся Артур і зник за дверима.
   Він поспішив до Маргарити.
-Ти уявляєш, вона знову повернулася!- повідомив він, розгублено поглянувши на кохану,- повернулася разом з речами!
-Мені здається, що все це не спроста. Ця божевільна знову щось замислила. Арчі, її не можна залишати без нагляду, інакше вона знову щось накоїть!
-І що ж робити?
-Тобі потрібно повернутися до матері і приглянути  за цією Діаною, і якось довідатися про її плани і наміри,-зітхнувши, промовила Маргарита.
-Ну добре, я ще раз піду додому на кілька годин, але більше там не витримаю з цією навіженою,- приречено зітхнув Артур.
  А Діана тим часом почала діяти і впроваджувати свій підступний план в життя. Вона вмовила своїх батьків, щоб ті запросила Інессу Вікторівну і Романа Вікторовича на вечерю до себе додому. А потім замовила в своєму улюбленому ресторані шикарну вечерю з доставкою, і, накривши святковий стіл, додала снодійне у вино і  почала чекати Артура.
   Вона була впевнена, що він обов'язково повернеться додому, щоб дізнатися що вона робить. І Артур повернувся. Нічого не підозрюючи, він зайшов у будинок і гукнув з порогу.
-Мамо, це я!
   В будинку було підозріло тихо. Артур обережно пройшов в вітальню і побачив святково накритий шикарний стіл.
-Що це?- здивовано прошепотів він і знову голосно гукнув:- Мамо, ти де?
-Коханий, не кричи,- з його кімнати вийшла Діана, вбрана в легку сукню з відкритими плечами і обняла його.- Сьогодні в цьому домі будемо лише ти і я, ми проведемо прекрасний вечір, обіцяю тобі!
-На жаль, це неможливо,- вперто промовив Артур, прибираючи руки Діани зі своєї шиї,- у мене ще купа справ.
-Справи почекають,- Діана міцно  схопила його за руку і потягла до столу.- Цього разу ти від мене не втечеш!  Ти поглянь, що я тобі приготувала, любий! Сідай до столу, не нервуй мене!-  Діана взяла зі столу келих вина і простягнула його Артуру, який вражено дивився на неї, не розуміючи що відбувається.- Давай вип'ємо, Арчі! Пий, мій любий!