23 частина

                            23  частина
   Маргарита зупинила таксі і поспішила додому. Приїхавши до маєтку Королів, вона швидко зайшла в будинок і, забігши в спальню, замкнулася зсередини.
   Артур приїхав слідом за нею і, покинувши своє авто серед двору, заскочив слідом за нею.
- Марго, відчини! Негайно!- вигукнув він, щосили турсонувши дверну ручку.
-Пішов геть!- почувся з кімнати сердитий голос Рити.
-Відчини! Не змушуй мене ламати двері! Що я такого сказав? Сказав, що ти моя дружина і кохаєш мене, і  що ми не збираємося розлучатися. Ти ж цього хотіла!
  Рита замість того, щоб відчинити, поцілила в двері важким предметом, який глухо вдарившись об дерев'яну обшивку, з гуркотом впав на підлогу.
-Ти здуріла чи що?- вигукнув Артур, злякано відсахнувшись від дверей.-Ти хочеш посваритися? Я твій чоловік і поставлю тебе на місце!
   В повній тиші, яка настала після його слів, було чути, як провертається замок  і через декілька хвилин Маргарита відчинила двері.
-Ти думаєш, що я не зрозуміла? Ти це сказав Антону не тому, що хочеш бути зі мною, а через те, щоб отримати жадану перемогу над суперником! Якщо ти такий хоробрий, то скажи про це своїй матусі! Скажи їй, що ти мене кохаєш і не збираєшся зі мною розлучатися!- змахнувши сльози з очей, промовила Рита.- Але ти цього не скажеш нізащо, тому що ти найбільший боягуз, якого я бачила в своєму житті!
-Або виходь, або я зайду! Марго, останній раз кажу! Відчини двері негайно!-Артур з усієї сили почав стукати кулаком у двері.
-Артуре Романовичу, що ви робите?- злякано промовила Ніна, вискочивши зі своєї кімнати.
-Не хвилюйся, Ніно, все нормально! Поки батьків немає вдома, ми вирішили посваритися,- промовив Артур, припинивши гепати у двері.
   В цей момент у його кишені задзвонив телефон.
-Привіт, Стасе! Так, я зараз трішки зайнятий,- промовив Артур у слухавку, продовжуючи стукати у двері.
-Що у вас там відбувається?- здивовано запитав той, почувши дивні звуки, які долинали до нього разом з голосом Артура.
-Нічого не відбувається, просто у Марго зіпсувався настрій...Ну нічого, я зараз перевдягнуся і приїду до вас, а вона тим часом заспокоїться,- промовив Артур,- от тільки зараз попрошу її  подати мені чистий одяг з шафи.
   Після його слів двері прочинилися і із кімнати вилетіли його фірмові джинси і  чиста чорна футболка. Артур швидко підхопив речі із підлоги і вигукнувши:
-Дякую, кохана!- поспішив в ванну кімнату.
   Перевдягнувшись, він поїхав до друзів, які відпочивали у клубі і розповів їм про те, що відбувалося між ним і Антоном в парку.
-Арчі, мені здається, що ти робиш неправильно!- промовив Філ, з докором поглянувши на друга,- Маргарита  правильно говорить! Вона ж не річ!
-А що я мав робити? Віддати її Антону?- Артур сердито зиркнув на друга.
-А якби Антон переміг, ти б віддав йому Марго? Ти б її відпустив?- запитав Стас, схрестивши руки на грудях і уважно поглянувши на Артура.
-Звідки мені знати, що б я робив в такому випадку? Я не знаю! Але бачили б ви його обличчя, коли я йому про це сказав!- задоволено посміхнувся Артур.
   Коли Артур поїхав з дому, Ніна тихенько постукала у двері.
-Рито,- прошепотіла вона,- відчини, це я! Артур поїхав!
   Маргарита відчинила двері, впустивши Ніну в кімнату.
-Що трапилося?- схвильовано запитала та, з тривогою поглядаючи на дівчину.
   Рита, зітхнувши, почала розповідати їй про бійку Артура з Антоном.
-Отже, Антон від Артура нічим не кращий,- сумно зітхнула Ніна.
-Саме так! Коли я благала їх зупинитися і припинити цю бійку, Артур сказав, що я його кохаю, і що ми з ним не збираємося розлучатися.
   Почекавши, поки Маргарита трішки заспокоїться, Ніна повернулася в свою кімнату, залишивши дівчину наодинці з своїми невеселими думками.
   Двері в кімнату Маргарита залишила відчиненими і лягла спати. Артур повернувся додому пізно, тихо зайшов у спальню, роздягнувся і ліг на свою сторону дивану, вкрившись з головою ковдрою.
  Інесса Вікторівна, повертаючись додому з гостей, продовжувала запевняти Романа Вікторовича, що саме Діана буде ідеальною дружиною для Артура.
-Інно, зрозумій нарешті, що Артур не кохає Діану і щасливим з нею не буде,- Роман Вікторович сердито поглянув на дружину.- У нього є прекрасна дружина, а ця Діана, правду кажучи, взагалі якась дивна, як і її татусь!
-А що саме не подобається тобі в ній?- обурилася Інесса Вікторівна.- Вона розумна, красива, з заможної сім'ї...
-Знаєш, цього замало. Головне, щоб вона подобалася людям, а не лише собі.
-А що тут дивного? Вона весела, завжди радісна і усміхнена, але це й краще! Кращої пари нам для сина не знайти!
-Найкращою парою для нього є і буде Маргарита! І припини, будь ласка, плести інтриги у дітей за спинами! Досить! - суворо промовив Роман Вікторович,- я попереджаю тебе!
   Інесса Вікторівна зітхнула і відвернулася до вікна. Далі вони їхали мовчки.

   Вранці Артура, який вже зібрався їхати в офіс, зупинила Маргарита.
-Артуре, нам треба поговорити,- серйозно промовила вона, зустрівши його на сходах, коли він спускався із другого поверху.
-Про що можна говорити так рано? Не псуй мені настрою,- спохмурнів Артур.
-Мені дуже погано! Зрозумій, я більше не можу так! Я втомилася!
-Марго, прошу, заспокойся! Поговоримо про це ввечері, коли я повернуся,- зітхнув Артур.
-Ні, зараз!
-Зараз я не можу! У мене обмаль часу і я дуже поспішаю,- промовив Артур,  продовживши спускатися на перший поверх.
-Ти із тих чоловіків, які не приділяють своїй дружині часу, не цікавляться нею! Такі чоловіки ніколи не зможуть стати для своєї дружини опорою та підтримкою! Я зрозуміла це! І зрозуміла, що в цьому житті я можу розраховувати лише на себе, але я не знаю, скільки зможу ще протриматися,- зі сльозами в голосі промовила вона.
   Артур дещо уповільнив свої кроки і збирався з думками, щоб відповісти їй щось підходяще до ситуації, як почув, що в неї в задзвонив телефон, який вона тримала в руці.
-Привіт, Антоне!- промовила Рита у слухавку.-Так, звичайно, давай зустрінемося і поговоримо. Добре, гаразд! До зустрічі!
   Артур, почувши, що Рита розмовляє з Антоном, зупинився і обурено вигукнув:
-Цей білявий придурок досі тобі телефонує? Чому? Ти ж сказала йому "ні"!
-Сказала...А тобі яке до того діло?-Рита здивовано знизала плечима.- Ти ж поспішаєш, і на мене у тебе часу не вистачає! Тому бувай, коханий! Гарного тобі дня!
    Артур цілісінький ранок не міг зосередитися на роботі, думаючи про слова, які сказала йому Маргарита. Йому не давав спокою цей білявий адвокат, який так настирливо, не зважаючи ні на що, продовжував фліртувати із його дружиною.
   Не витримавши, він заглянув в кабінет Антона:
-Антоне, нам треба поговорити!- твердо промовив він.
-Гаразд, але в мене обмаль часу,-відповів Антон, складаючи папери на своєму столі в акуратний стос,- у мене через півгодини запланована важлива зустріч.
-Знаєш, ми вчора поводилися з тобою, як діти,- Артур пройшов в кабінет і вальяжно сів на шкіряному дивані, який стояв біля вікна.
-Я знаю,- холодно відповів Антон.
-Я наговорив тобі вчора багато зайвого...Це все нерви...Ми вже говорили з тобою...
   Антон, не слухаючи його, зібрав документи і пішов до виходу.
-Гей, ти куди?- здивувавсяАртур.
-У мене зараз дуже важлива зустріч. Якщо хочеш, почекай мене. Я повернуся і потім ми поговоримо з тобою!- промовив Антон і вийшов із кабінету, залишивши Артура розгублено сидіти на дивані.
-Антоне, зачекай! Давай поговоримо зараз!- сердито вигукнув Артур йому вслід.
-Потім, Артуре, потім!
   Маргарита чекала Антона в кафе на набережній. 
-Рито, навіщо ти погодилася на цей шлюб?- запитав він, уважно дивлячись Маргариті в очі.-Адже це все обман!
-Так, обман,- зітхнула вона, опустивши очі,- а погодилася я на цей фіктивний шлюб, бо мені було шкода Артура, він виглядав таким нещасним.
-Але ж ти бачиш, що зараз він ганьбить і принижує тебе! Хоче - одружується, хоче - подає заяву на розлучення, хоче- забирає її...Хіба це нормально? Він  грається тобою, наче іграшкою, грається твоїми почуттями і життям!
-Мені теж це не подобається,-  сумно зітхнула Рита,- я інколи дуже серджуся на нього, а інколи хочеться взяти і розповісти про все його батькові...Він знищив мої мрії, мої бажання, моє щастя...Але я не наважуюся це зробити, тому що розумію, що від правди про наш шлюб користі не буде нікому...Артур говорить правду, ми з ним не пара...І навіщо я тільки погодилася на цю аферу?
-Рито, припини себе звинувачувати,- тихо промовив Антон.
-Я хочу попросити в тебе пробачення...
-За що? За те, що ти заміжня?- здивувався Антон.
-Ні...За те, що й тебе вплутала в цю аферу...Скажу відверто, що мені подобалося, коли Артур мене ревнував до тебе...Я тебе просто використала...Пробач...
-Про що ти говориш, Рито? Я ж з самого початку знав, що ти заміжня, і ти мене відразу проганяла від себе, а я все продовжував з тобою спілкуватися, не зважаючи ні на що.  Тому не звинувачуй себе в цьому, згода?- Антон, посміхаючись, поглянув на неї.
-Гаразд.
-Ти знаєш, я був таким сердитим на Артура і хотів розповісти правду про вас Роману Вікторовичу, але не наважився... Він зробив для мене дуже багато в цьому житті, і я не хочу його засмучувати,- зітхнув Антон.
-Так, Роман Вікторович дуже б засмутився, дізнавшись правду про свого сина,- погодилася Рита.
-Артур просто безсовісний егоїст! Він зруйнував твої і мої мрії...Пробач за ці слова, все-таки він твій чоловік!
-Чоловік?- сумно посміхнулася Рита.- А я тоді хто для нього?  
   Попрощавшись з Антоном, який поспішав в офіс, Маргарита ще деякий час посиділа в кафе, а потім вийшла на набережну, і стоячи біля самісінької води, довго думала над словами, які сказав Антон, а потім зателефонувала Артуру.
-Артуре, приходь додому сьогодні раніше. Нам треба поговорити...
-Ввечері я не зможу поговорити, у мене ввечері справи. Я йду з батьками з візитом до Мартиненків,- повідомив Артур.
-Я говорю, що нам треба поговорити! Ти мене чуєш?- обурилася Рита.-Навіщо ти йдеш до Мартиненків?
-На цьому візиті наполягає мати, якщо я відмовлюся, вона мене вб'є!- зітхнув Артур.
-А якщо ти туди підеш, то тебе вб'ю я! І повір, що це так і буде!- пригрозила йому Рита.
-Марго, потім поговоримо, у мене зараз важливі справи! Та й про що нам говорити? Якщо я розлучуся, то ти мене вб'єш, якщо піду до Мартиненків - теж вб'єш.Наші стосунки стають дуже монотонними. Тобі так не здається, кохана?
-Ти говориш правду,- нервово засміялася Маргарита.- Але може в наші стосунки внести щось новеньке для того, щоб зробити їх більш яскравими? Га, коханий? Наприклад, розповісти твоєму батькові  правду про твої афери і про наш фіктивний шлюб, який ти заключив для того, щоб він оформив на тебе свою компанію?- промовила вона і вимкнула телефон.
-Марго, зачекай!- вигукнув Артур і підхопився з-за столу.- Ця дівчина знову божеволіє! Потрібно негайно їхати додому!
   Повернувшись додому, Маргарита зустрілася біля воріт з Артуром, який вже чекав на неї.
-Як ти встиг раніше за мене приїхати?- посміхнулася вона.- Ти, мабуть, прилетів?
-Невже я схожий на янгола?- похмуро промовив Артур.- Я не янгол, і крил у мене немає...Кохана, про що ти хотіла зі мною поговорити?- він перегородив їй щлях.
-Відчепися!- сердито відрізала Рита.
-Що знову сталося? Чому ти така сердита? Говори!- Артур схопив її за руку.
-Відпусти мене!
-Що знову сталося? Що не так? Поясни, я не розумію!
-Ну що ж, ходімо зі мною,- зітхнула Маргарита,- цього разу буде справді цікаво!
-Марго,- ти блефуєш?- нервово засміявся Артур, пропускаючи її у ворота, а потім враз спохмурнів і прошепотів:-А раптом ні?