22 частина

                      22  частина
-Ну що, Антоне, поговоримо?- Артур повернувшись, сердито поглянув на адвоката, який  і досі чекав на нього біля виходу з торгового центру.
-Давай поговоримо, я не проти,- Антон сміливо поглянув йому в очі.
-Я тебе попереджав, щоб ти не крутився біля Маргарити, чи не так?
-Так, попереджав.
-То чому ж ти досі в'єшся біля неї?  До того ж вона мене кохає, я тобі казав про це!
-Казав...Але Рита мені сказала, що це неправда, вона не кохає тебе!
-Справді? Он як...-розгублено промовив Артур, але відразу опанував себе.- Але справа не в тому, що вона не кохає мене, а в тому, що ти їй не подобаєшся!
-Артуре, я прекрасно знаю, що у  вас з Ритою фіктивний шлюб, а не справжній...І окрім штампу в паспорті, вас ніщо не пов'язує...Хоч ви і спите разом в одному ліжку, інтимних стосунків між вами не було і немає...Ти їй ніхто...До того ж ти сам подав на розлучення, тому не втручайся у наші справи! Зрозумів?
-Ти в цьому так впевнений?- Артур здивовано поглянув на Антона.- А якщо у нас з нею є стосунки?
-Немає,- посміхнувся адвокат.- Я питав у Рити про це...
-Он як...Але повір, вона кохає мене! І вона моя законна дружина!  Сподіваюся, ти зрозумів це?
-Ні, не зрозумів...Але час покаже, хто із нас переможе!- впевнено промовив Антон і пішов до свого авто.
   Артур з ненавистю поглянув йому услід, і стиснувши кулаки, повернувся до свого авто, де на нього чекала Маргарита, з тривогою спостерігаючи за розмовою хлопців.
   Додому вони їхали мовчки, Артур весь час про щось зосереджено думав. А ще він сердився на Риту за те, що вона розповіла Антону подробиці їхнього так би мовити сімейного життя.
   Він привіз її додому і, допомігши  занести в дім важкі пакети з покупками, промовив:
-У мене сьогодні ще багато справ! Я повернуся пізно, можеш не чекати мене!
   Марго мовчки поглянула на нього і повільно пішла на кухню. Ніна, яка готувала вечерю, побачивши її, прошепотіла:
-Рито, нам треба поговорити! Ходи-но сюди! Швиденько!
-Що сталося?-здивувалася Маргарита, присівши поряд з Ніною.
- Діана приходила сьогодні сюди разом зі своєю матір'ю! Вони розповіли Інессі Вікторівні, що той навіжений Мартиненко вже заспокоївся, і що вони не проти того, щоб Артур одружився з тією дивакуватою Діаною,- прошепотіла Ніна, сумно поглядаючи на неї.
-Ну й нехай одружується,- зітхнула Рита,- ти чому така засмучена?
-А ти хіба через це не засмутишся?
-Ніно, але Артур одружений! Як вони можуть одружити його ще раз?- посміхнулася Рита.
-Ти думаєш, що Артур не розлучиться з тобою навмисно, щоб не одружуватися з тією Діаною?- запитала вражено Ніна, дивлячись на дівчину.
-Звичайно...У Артура вже є дружина, і він дуже задоволений своїм шлюбом,- Рита, посміхнувшись, підморгнула своїй подрузі.
-А якщо його змусять?
-Ну й нехай...У нього вже не буде іншого виходу!

   Артур, залишивши Маргариту вдома, поїхав до Філа. Йому потрібно було поговорити про все, що сталося, з друзями. Тому він приїхав, не попередивши про свій візит господаря дому.
   Філ відчинив двері, і розгубився, побачивши Артура.
-Привіт, друже! Нам треба поговорити,- промовив Артур, збираючись зайти в квартиру.
-Арчі, я зараз не можу, у мене гості,-  Філ винувато поглянув на нього.
-Хто? Стас? Це ж класно, мені треба поговорити з вами обома!
-Ні, не Стас,- зітхнув Філ, занепокоєно поглядаючи на вітальню.
-Філе, хто там?- почувся знайомий жіночий голос, і із кімнати визирнула Крісті, одягнена в фірмові  джинсові шорти і білу футболку, поверх якої красувався барвистий фартушок.
-А, це ти...Привіт,- Артур кинув на неї байдужий погляд і відтіснивши Філа від дверей, пройшов таки в коридор.
-Привіт,- посміхнулася Крісті і знову зникла в вітальні, де накривала стіл для романтичної вечері, яку вони з Філом вирішили приготувати разом.
-Я поп'ю води,- промовив Артур і пройшов на кухню.
-Арчі, це не те, що ти подумав...- Філ зайшов за ним і щільно зачинив за собою двері.- Це просто дружня вечеря...Ми вирішили приготувати макарони та салат та просто повечеряти,- виправдовувався Філ.
-Навіщо ти мені все це розповідаєш?- Артур здивовано поглянув на друга.
-Але ж...вона - твоя дівчина...А зараз в моєму домі... І ми разом.
-Крісті не моя дівчина...Заспокойся, друже...Гаразд, не буду вам заважати. Поговоримо пізніше! Бувай!
   Залишивши Філа з Крісті, Артур поїхав в клуб, де знайшов Стаса, який  відпочивав за келихом мартіні разом з друзями і милувався стрункими довгоногими дівчатами, що вихилялися на танцполі під ритмічну музику.
-Привіт!- Артур опустився поряд з ним і похмуро глянув навкруги.
-Привіт! Що сталося, Арчі, чому ти такий сердитий?-поцікавився Стас.
-Ти уявляєш, той білявий ідіот досі фліртує з Марго!
-Арчі, ти що, ревнуєш її?
-Стасе, ти думай, що говориш!- втрутився в розмову Олег, один із їхніх спільних друзів,-вона його законна дружина! Звичайно, він ревнує її!
-Я його спіймаю і розіб'ю йому пику!- Артур зі злістю стиснув кулаки.
-Це твоє право...Звичайно, ти можеш відгамселити його, але це якось неправильно,- знизав плечима Стас.
-Навіщо ти його дратуєш?- запитав Олег у Стаса.-Ти ж бачиш, що він і так злий і сердитий!
-Яка злість? Немає ніякої злості, просто цей блондин вирішив оголосити війну! Уявляєте? Він оголосив мені війну! Мені, Королю Артуру! Ну що ж, нехай готується до бою!

   Наступного дня Артур знову зіштовхнувся з Антоном в офісі.
-Привіт, Арчі, як поживає Діана?-посміхаючись, поцікавився Антон.
-А я звідки знаю?- роздратовано відповів Артур.
-Просто ви так пасуєте один одному...Ви просто ідеальна пара!
-Послухай, блондине! Я тебе попереджаю!
-Що сталося, Арчі?  Поводь себе культурно!
-Не можу! Я зараз натовчу тобі пику! Прямо зараз!
-Ти хочеш бійки?- Антон сміливо поглянув на Артура.- Я згоден, але попереджаю, що у мене чорний пояс з карате!
-Ой, а я так злякався! Тремчу весь! Поглянь!- Артур схопив Антона за петельки і притягнув до себе,- припини бігати за моєю дружиною!
-Чому це?
-Ідіоте, ти ще й питаєш чому?!!
-Так, питаю! Ти їй не справжній чоловік, тому шанси у нас з тобою абсолютно однакові! А я заради кохання булу битися! Але не тут! Офіс - не місце для бійок. Чекаю на тебе ввечері в міському парку біля озера! Зустрінемося там і все вирішимо!
- Згоден! Я теж буду битися заради кохання!
-Тож до зустрічі!
-До вечора!
-Що сталося, Артуре?- Роман Вікторович саме проходив повз хлопців і побачив, що вони сваряться.
-Нічого, тату, все нормально! Ми з Антоном просто розмовляємо... 
  Додому з офісу Артур повернувся в гарному настрої.
-Марго, я маю для тебе сюрприз,-загадково посміхаючись, промовив він і, діставши із кишені конверта, простягнув його Риті.
-Що це?- здивовано поглянувши на Артура, вона обережно взяла в руки конверт.
-Це заява на розлучення, яку я сьогодні відізвав у суді...Я не хочу з тобою розлучатися, тому що кохаю тебе,- промовив Артур, і взявши в неї із рук конверта, дістав з нього заяву і порвав її на очах у Рити на дрібненьку шматочки.
   Маргарита мовчки дивилася на нього.
-Рито, давай сьогодні влаштуємо собі романтичний вечір...Повечеряємо при свічках, вип'ємо вина, поговоримо про нас і наше майбутнє...- обережно промовив Артур, ніжно дивлячись на неї.
-Це і є твої уявлення про романтику, коханий?- засміялася Рита,-вчись! Сьогодні я покажу тобі справжню романтику, а то щось з фантазією у тебе останнім часом поганенько!
-Поганенько? Скажеш таке!- Артур ніжно обняв Риту і нахилившись до неї, прошепотів:- Марго, коли вже я  тебе по-справжньому поцілую?
-Я пам'ятаю, що ти вже одного разу хотів мене поцілувати, але тоді ти познайомився з моїм кулаком!- посміхаючись, Рита звільнилася із його обіймів.
-У мене сьогодні буде ще один сюрприз для тебе,- загадково посміхнувшись, промовив Артур.- У ммене ще багато справ сьогодні, тож побачимося ввечері!