15 частина

                               15  частина
   Ледве за Маргаритою зачинилися двері, як в кімнату заглянула Інесса Вікторівна.
-Ну як ти, синку? Тобі вже краще?- стурбовано промовила вона.
-Так, мамо, не хвилюйся, у мене вже все добре.
-От і добре, бо до нас сьогодні завітають в гості Мартиненки разом зі своєю донькою Діаною. Ти її пам'ятаєш? Вона була у нас на ювілеї.
-Ні, не пам'ятаю, мамо, там було багато дівчат. Навіщо вона мені?
-Що значить навіщо? Після вечері погуляєш з дівчиною, зводиш в ресторан чи в клуб, де ти  відпочиваєш разом з друзями. Її батько - один із найбагатших бізнесменів не лише нашого міста, а й всієї країни. Було б добре, коли б ти одружився з його донькою. 
-Мамо, що ти таке кажеш? А як же Маргарита?-  Артур здивовано поглянув на матір.
-А до чого тут Маргарита? Ти ж з нею все одно розлучаєшся, тож може  вона нарешті зрозуміє, що тобі не потрібна і поїде звідси, не дочекавшись розлучення,- промовила Інесса Вікторівна.- Тому будь ввечері чемним і вихованим, я тебе прошу! Ти повинен справити на дівчину гарне враження!
  Інесса Вікторівна вийшла із кімнати, мало не зіштовхнувшись на порозі з Маргаритою, яка саме принесла ромашковий чай для Артура.
-Я не зрозуміла, про яку дівчину ви тут говорили?- вона суворо поглянула на Артура, поставивши тацю з чаєм на столик.
-Не хвилюйся, Марго! Просто мама запросила в гості батькового партнера з дружиною і донькою, і хоче, щоб я прогулявся з тією дівчиною після вечері. 
-І ти погодився?
-Так, погодився. А що я мав робити? Я погодився лише заради того, щоб мама від мене відчепилася! Ми посидимо з тією Діаною в ресторані, я куплю їй каву чи коктейль і відразу повернуся додому. Я обіцяю тобі!
-Роби що хочеш, мене це не хвилює,- спокійно промовила Рита.- До того ж, сьогодні ввечері мене не буде вдома, я теж йду відпочивати.
-Куди? З ким?- Артур ревниво поглянув на неї.
   Рита мовчала, про щось зосереджено думаючи.
-Марго, ти мене чуєш?
-Скажи тій Діані, якщо в неї є голова на плечах, то нехай не куштує ті, страви,  які я приготую вам на вечерю. Зрозуміло тобі?- Марго вибігла із кімнати і стримуючи сльози, пройшла в сад.
   Заховавшись від сторонніх очей в альтанці, вона розплакалася, а потім про щось подумавши, дістала телефон і набрала номер Антона:
-Антоне, привіт. Ні, я не плачу, зі мною все добре. А ти як? Вибач, що турбую , але ти запрошував мене в кіно. Я згодна. Давай сходимо сьогодні ввечері. Добре? Гаразд, побачимося! Бувай! Гарного тобі дня!
   Ніна, побачивши, що Рита плаче в альтанці, підійшла до неї:
-Що трапилося, дівчинко?
-Нічого не сталося. Не хвилюйся, Ніно, все добре. Просто я із дядьком поговорила і розхвилювалася...Я дуже сумую за ним...
-Не обманюй мене, Рито, я ж бачу, що тебе щось інше турбує,- Ніна уважно подивилася на неї.
-Так, мене турбує те, що ввечері до мого чоловіка приведуть на розглядини чергову багатеньку фіфу, з якою хоче одружити його навіжена матуся!- промовила Маргарита, витираючи сльози,- але я зіпсую Артуру цей вечір...

   Артур спустився у їдальню і зустрівся там з батьком. Роман Вікторович саме пив каву.
-Тату, можна в тебе дещо спитати?- Артур несміливо відійшов до столу і сів поряд з батьком.
-Так, говори.
-Ти мене зганьбив перед друзями, забравши авто...
-Та невже?- Роман Вікторович здивовано поглянув на сина.
-Так, ти зруйнував мій імідж короля перед друзями.
-Хіба?
-Так.
-І що ти хочеш?
-Хочу, щоб ти повернув мені моє авто.
-Що?  Ти зробив із нього іграшку для своїх друзів і дівчат, до того ж ледве не врізався в мою машину! Тому і не мрій! Ніякого авто ти не побачиш! Зрозумів?
-Батьку, клянуся, що я не буду з тобою говорити, якщо ти не віддаси мені авто!-пригрозив Артур.
-Синку, хоч ображайся, хоч не ображайся, але віднині це авто належить Маргариті, і вона буде його водити. А в той час, коли  Рита не буде водити його, авто буде стояти в гаражі. Зрозуміло?
-Але, батьку!
-Не віддам, і не мрій! Поки не подорослішаєш і не станеш справжнім серйозним чоловіком! До речі, там твоя матуся хоче тебе ще раз одружити з  донькою багатих батьків, то ж нехай тобі нове авто купить твій майбутній тесть! - сердито промовив Роман Вікторович і вийшов із вітальні, поспішаючи у офіс.

   Цілісінький день всі в маєтку Королів готувалися до візиту шановних гостей. Артуру зовсім не подобалася ця ідея з Діаною, але він змушений був підкоритися матері.
   Вдягнувшись в чорну сорочку та джинси, він сидів на терасі, сумно дивлячись собі під ноги.
-Гарного вечора,- почувся поряд з ним знайомий голос, і підвівши очі, Артур побачив перед собою Маргариту, одягнену в коротенький сарафан і босоніжки на високих підборах.-Гарного вечора, коханий,- посміхнулася вона і пройшла повз нього у напрямку воріт.
   Артур пішов за нею, і побачив, що за ворітьми стоїть Антон із букетом квітів у руках біля свого авто.
-Привіт, це тобі,- Антон вручив їй букет і поцілував у щічку.
-Дякую,- посміхнулася у відповідь Маргарита.
   Артур, не втримавшись, підійшов до них.
-Привіт, Антоне!
-Привіт, Арчі!
-Класно виглядаєш, але ми чекали тебе в костюмі астронавта,- з іронією в голосі промовив Артур, поглядаючи на друга.
-Не зрозумів,-  Антон здивовано знизав плечима.- Ти про що?
-Ти ж подарував Маргариті телескопа, от я й кажу так.
-Арчі, припини!- втрутилася в розмову Рита.
-А куди це ви зібралися? Я вас не затримую?- допитувався Артур, агресивно поглядаючи на Антона.
-Ми ідемо в кінотеатр "Асторію", там сьогодні показують "Бурштинових копів",- спокійно відповів Антон.
-Та невже? Я сподіваюся, що ви не допізна  будете в кіно?
-Ні, ну що ти, Арчі, ми ненадовго. Та й взагалі, ти ж розлучаєшся з Ритою, тому вона має право зустрічатися з ким хоче!
-Так, звичайно! Але я все одно хвилююся за неї!
-Не варто хвилюватися, друже, вона в надійних руках. До зустрічі!
   Авто Антона рушило з місця, залишивши розгубленого Арчі біля воріт. Він хотів поїхати слідом за ними, але вчасно згадав, що ключів від свого авто зараз у нього немає.
   До того ж через декілька хвилин приїхали гості, і Артур був змушений повернутися в дім. Поки батько і його партнер обговорювали свої спільні проєкти і роботу,він мріяв лише про одне - якомога швидше поїхати з дому і завітати в кінотеатр "Асторію" на той сеанс, що й Антон і Рита, щоб прослідкувати за тими голубками.
-Ну що ж, Діано, ходімо, бо ми запізнимося,- нетерпляче промовив він до дівчини і підвівся із-за столу.
-Куди це ви?- батько Діани строго подивився на Артура.
-В кіно, я хочу зводити Діану в кінотеатр на вечірній сеанс,- пояснив Артур і звернувся до дівчини,- ходімо!
-А ти в мене запитав, чи я дозволяю доньці йти в кіно?- Дмитро Іванович строго подивився на хлопця.
   Перш ніж їхати в гості до Королів, він вивчив всю інформацію про їхнього сина.
-Вибачте, але я...хотів зробити як краще,- розгубився Артур.
-І справді, Дмитре Івановичу, дітям нудно з нами, нехай трішки прогуляються і відпочинуть,-мило посміхаючись, промовила Інесса Вікторівна.
-Гаразд,- погодився Мартиненко, - хай погуляють. Але попереджаю, що я не люблю, коли мене ставлять перед фактом!
-Гаразд, ми все зрозуміли!
   Артур з Діаною вийшли із кімнати, а Мартиненко зателефонував охоронцю:
-Ігоре, діти йдуть гуляти, склади їм компанію,- наказав він.
-Дмитре Івановичу, вибачте, але ж це не якийсь незнайомий хлопець з нею, а наш син!- ображено промовила Інесса Вікторівна.- Ви не довіряєте йому?
-Вибачте, я довіряю вашому сину, але це вимушений крок, у мене багато ворогів, тож ваш син тут ні до чого,- пояснив Мартиненко розгубленим Королям.