14 частина

                             14  частина
Швидко опустившись на пасажирське сидіння, Інесса Вікторівна стурбовано поглянула на Артура, який сів за кермо.
-Поїхали! Негайно поїхали в ту лабораторію! 
  Маргарита проводжала їх, стоячи на  терасі з посмішкою на вустах.
Поглянувши на неї, Артур завів двигун і виїхав з подвір'я. Інесса Вікторівна, тримаючи в руках довідку, розглядала адресу медичного закладу.
-Мамо, заспокойся! Ця довідка фальшива. Вона призначена для Маргарити. Для того, щоб вона швидше погодилася на розлучення,- нарешті промовив Артур.
- Що?  Ця довідка фальшива?- Інесса Вікторівна недовірливо поглянула на папірець у своїх руках.-Це правда?
-Так, правда! Зі мною все добре, заспокойся нарешті!
-Слава Богу!- полегшено зітхнула жінка.- А я так злякалася! Арчі, чому ти мені не сказав про свій план?
-Я не подумав про це...Так як і не подумав про те, що про цю довідку дізнається хтось інший, окрім Маргарити,- зітхнув Артур.
-Як ти міг додуматися до такого? А якби батько першим спустився вранці у вітальню і знайшов цю довідку? Ти уявляєш, щоб було?
-Так, уявляю! Але, здається, що мій план спрацював - Маргарита мені повірила і погодилася на розлучення,- радісно посміхнувся Артур.
-Невже?
-Так, мамо! Я вже побував у суді і подав заяву!
-Господи, нарешті ми здихаємося цієї селючки! Але якщо про цю довідку вона розповість батьку? Що тоді буде?
-Заспокойся, я не думаю, що вона це зробить. Бідна дівчинка дуже засмутилася через те, що не зможе стати матір'ю, якщо не розлучиться зі мною!- засміявся Артур.
-Скажи чесно, синку, ти сам вигадав цей план?
-Ні, мамо, його мені підказали хлопці.
-Молодці, нічого не скажеш! Відвези мене, Арчі, в салон краси. Після такого стресу мені треба розслабитися і зробити масаж. 
-О'кей, мамусю, як скажеш!

   Повернувшись додому, Артур піднявся в спальню, і ліг відпочити з телефоном у руках, перегляючи дописи своїх підписників в інстаграмі.
До кімнати ввійшла Рита, тримаючи в руках тацю з  керамічним горнятком. 
-Арчі, це для тебе,- зі співчуттям промовила вона, поставивши її поряд з Артуром.
-Що це?- Артур підозріло  покосився на рідину зеленого кольору з неприємним запахом.
-Це відвар лікарських трав, він допоможе тобі позбутися твоєї проблеми. Тож давай, відкривай ротик, будь хорошим хлопчиком,- вона піднесла горнятко до його обличчя, намагаючись напоїти його.
-Марго, що ти робиш? Припини! Я не буду пити цю гидоту! Ти хочеш мене отруїти?-  Артур злякано зіскочив з ліжка, обурено поглядаючи на Риту.
-Отруїти? Я? Тебе?- Рита здивовано поглянула на нього.- Арчі, у тебе вже параноя! Я просто хотіла допомогти тобі...Ну як хочеш,- вона поставила горнятко на тацю і підвелася з ліжка, збираючись йти,-до речі, тобі довелося  розповісти мамі правду  про довідку?  Чи вона повірила в те, що ти безплідний?
-Яку правду? На що ти натякаєш? Ми говорили з мамою про те, що можна зробити в цій ситуації, і я здав повторно аналізи,- промовив Артур, намагаючись зберігати спокій.
-Тобі зовсім не соромно! Невже я  схожа на дурепу? Послухай мене уважно, розумнику, якщо ти гадаєш, що ця брехня зійде тобі з рук, то ти дуже помиляєшся! Ти навіть не уявляєш, яке пекло я тобі влаштую!-Марго подивилася на нього таким поглядом, від якого Артуру стало моторошно, і вийшла із кімнати.
   Він, полегшено зітхнувши, знову зайшов в інстаграм, намагаючись відволіктися від нав'язливих думок про Маргариту та її погрози, але на порозі кімнати з'явилася Ніна. 
-Артуре Романовичу, до вас приїхали гості!
  Спустившись у вітальню, він побачив Стаса і Філа, які чекали на нього, вальяжно сидячи на дивані. 
-Арчі, що з тобою? -Стас стурбовано поглянув на друга.- Ти виглядаєш таким блідим.
-Марго мені не повірила, ще й погрожувала влаштувати мені пекло через ту брехню,- зітхнув Артур, сідаючи біля друзів.
-Я ж казав тобі, що вона не повірить! Це був таки поганий жарт,- промовив Філ, зі співчуттям поглянувши на друга.
-Від цієї дівчини ти так легко не відчепишся,- погодився Стас.- А що вона мала на увазі, коли говорила про пекло? Прокляла тебе чи зурочила?
-Не знаю!
-Послухай, друже, а може вона відьма?-висловив своє припущення Філ.
-А може в неї є якийсь план помсти?- не вгавав Стас.
-Припиніть! Який ще план?- роздратовано відмахнувся від друзів Артур.-Невже це війна?
-Так, Арчі, мабуть це таки і справді, війна,- поплескав його по плечі Філ.
-Годі! Поїхали з цього дому швидше, заради Бога!  Я хочу розвіятися, сьогодні нарешті,-промовив Артур, побачивши, що Марго заходить у вітальню,- а моя дружина нехай сидить вдома і в'яже шкарпетки або готує обід на кухні, а в мої справи хай не пхає носа! Чао, кохана, чао!- він помахав їй на прощання рукою, пославши повітряний поцілунок, і сміючись, вийшов разом з друзями з будинку.- Хлопці, поїхали моїм авто!- запропонував він і попрямував до своєї машини.
-Гаразд, поїхали твоїм,- погодилися хлопці і зайняли пасажирські місця в салоні авто, а Артур всівся за кермо. 
   Маргарита вийшла на поріг і, спершись спиною об одвірки, склала руки на грудях і поглянула на Артура уважним поглядом. Побачивши її, він натиснув на газ, намагаючись швидше втекти від неї, і вилетів із воріт.
   Та відразу різко загальмував, мало не врізавшись в авто батька, який саме приїхав додому.
-Що ти робиш, Артуре?- сердито вигукнув Роман Вікторович, вискочивши із свого авто.- Хіба ти не бачиш куди летиш? Невже я купив тобі авто для того, щоб ти ганяв на ньому містом в компанії цих дурнів?- він вказав на Стаса та Філа, які мовчки сиділи, опустивши голови.- Досить! Я відбираю в тебе авто до тих пір, поки ти не станеш серйозним і навчишся вести себе як дорослий одружений чоловік!
-Але батьку, я не навмисно,- тихо промовив Артур, намагаючись виправдатися.
-Замовкни!
   Маргарита, почувши крики за ворітьми, вийшла на вулицю і ставши біля авто Романа Вікторовича, знову подивилася на Артура уважним поглядом.
-Рито, дочко, підійди-но сюди, будь ласка, - покликав її батько.
-Слухаю Вас, тату,- Маргарита підійшла ближче і стала поряд з Королем-старшим.
-Рито, ти ж вмієш водити авто?- запитав Роман Вікторович.
-Так, вмію, тату.
-Тоді зажени, будь ласка, авто свого чоловіка в гараж, а ключі від нього залиш собі. І ні в якому разі Артуру їх не віддавай! Зрозуміла?
-Добре, тату!
-А ви геть із машини!- крикнув Король-старший на друзів.- Хутко!
-Але, батьку, це моє авто,-заперечив Артур, обурено дивлячись на нього.
-Геть із машини,- повторив Роман Вікторович.
   Рита, почекавши, поки хлопці звільнять авто, сіла за кермо і загнала його в гараж, а ключі поклала собі у кишеню і, посміхаючись, знову поглянула на Артура.
-Послухай, Арчі, вона мабуть таки відьма! Вона тебе прокляла,- прошепотів йому на вухо Стас.
-Що ви там шепочетеся?- крикнув на них Роман Вікторович.- Артуре, негайно зайди в дім! А ці волоцюги хай їдуть звідси!
-Батьку, припини! Мені соромно  перед хлопцями,- ображено промовив Артур.
-Ти досі тут? Негайно йди в дім!- суворо промовив Роман Вікторович.- Не гніви мене!
-У мене справи,-  твердо відповів Артур, не бажаючи зганьбитися перед друзями,- і пересів в авто Стаса.-Поїхали звідси!- тихо промовив він хлопцям.- Сьогодні  я хочу напитися!  
   
   Додому він повернувся лише ввечері, ледве тримаючись на ногах, з пляшкою елітного коньяку в руці і  впав на диван у вітальні. Маргарита з Ніною ледве затягли його на другий поверх у спальню і намагалися вкласти його спати. Але йому стало дуже погано, тож довелося кликати на допомогу Інессу Вікторівну.
   Побачивши, в якому стані син, вона  вирішила, що він отруївся алкоголем і негайно викликала їхнього сімейного лікаря, який промив йому шлунок і призначив лікування від отруєння та крапельниці.
-Ти відьма! Ти хотіла мене отруїти,- прошепотів Артур, пересохшими вустами, коли поїхав  лікар і всі домашні розійшлися по своїм кімнатам, залишивши їх вдвох.
   Маргарита присіла поряд і витерла вологою серветкою його спітніле чоло.
-Ти зруйнував моє життя, мої мрії і моє майбутнє, але якби можна було повернути час назад, я б нічого не захотіла змінювати,- тихо промовила вона.- Навіть не знаю що це - кохання чи дурість...
   Артур замовк, відвернувшись до стіни і, нарешті, заснув. Рита вмостилася в кріслі, намагаючись заспокоїтися.
-Ну як він? Заснув?- в кімнату заглянула Ніна.
-Так, вже спить...Він вважає, що я хотіла його отруїти,- розгублено промовила Рита.
-Не хвилюйся, то він марить...Завтра йому вже буде краще. На сніданок я зварю легкий дієтичний суп і ромашковий чай...Ти теж лягай спати, бо вже пізно!
-Ні,  я буду сидіти тут, щоб не заснути. Раптом йому щось потрібно буде,- заперечила Рита.
-Невже ти таки покохала його?- посміхаючись, поглянула на неї Ніна.
-Не знаю...