13 частина

                           13  частина
 - Я безплідний,- повторив Артур, сумно дивлячись на Маргариту і намагаючись пустити скупу чоловічу сльозу.
- Це ж треба так вміти брехати, що навіть сльози на очах виступили,- посміхаючись промовила вона.- Арчі, тобі треба було б  працювати актором! В цій галузі ти мав би шалений успіх і популярність!
-Марго, не смійся, ці сльози справжні, ти ображаєш мене,- Артур ображено поглянув на неї.
-Знаєш, мені  не хочеться вірити тобі, але невже ти говориш правду?-все ще сумніваючись у його словах перепитала Рита.
-Ти мені не віриш?
-Мені потрібні докази.
-Які?
-Зазвичай для підтвердження певних діагнозів додається медична довідка...
   Артур, зітхнувши, дістав заповітний папірець з кишені і простягнув його Маргариті.
-Я знав, що ти мені не повіриш...Ось, тримай!
   Маргарита уважно прочитала довідку і замовкла, вчитуючись в кожне слово.
-Марго, ти мені дуже подобаєшся, саме тому я тобі зізнався в своєму діагнозі. Зрозумій, що якщо ти зі мною не розлучишся, ти ніколи в житті не зможеш пізнати радість материнства і не зможеш потримати на руках своє дитя...Ти розумієш це?
   Рита тримаючи в руках довідку, розгублено промовила:
-Я навіть не знаю, що сказати тобі...Мені дуже не хочеться в це вірити, але якщо це правда...
-Так, це правда!- впевнено підтвердив Артур.
-Тоді мені потрібен час, щоб все обдумати.
-Так, звичайно...Я все розумію... Подумай добре, а потім мені повідомиш своє рішення, - Артур ніжно взяв її за руку,- на добраніч, я дуже втомився і хочу спати.
-На добраніч,- промовила Рита і вимкнула світло.
   Вночі вона погано спала, довго не могла заснути, думала про ту довідку і про слова, які їй сказав Артур. Вранці вона прокинулася рано і розбудила Артура.
-Арчі, я тут подумала... Так, ти мій чоловік, але я не знаю, як сказати,- зітхнувши, промовила вона. 
-Говори, що ти вирішила,- Артур з готовністю поглянув на неї.
-Якщо в мене ніколи не буде дітей від тебе, то я все ж таки хочу розлучитися!
-Так, звичайно! Це твоє право і я поважаю твоє рішення...Я не ображаюся, що поробиш, це життя,- опустивши голову, промовив Артур, ледве стримуючи радісну посмішку на вустах.
-Мені дуже шкода, що все так вийшло...Але я не готова відмовитися від материнства...
-Я розумію тебе, не хвилюйся. Я сьогодні ж подам заяву на розлучення.
-Гаразд, я зараз приготую тобі сніданок,- Маргарита, зітхнувши, вийшла із кімнати і пішла на кухню. Спускаючись сходами, вона згадала, що забула в спальні свій телефон і повернулася назад.
   Підійшовши до дверей, вона почула, що Артур розмовляє по телефону і прислухалася до його слів.
-Друже, все вийшло!- радісно говорив Артур у слухавку,- так, вона повірила! Дякую за ідею! Нарешті я повертаюся в холостяцьке життя! Подробиці пізніше! До зустрічі, друже!
   Почувши його слова, Маргарита все зрозуміла.
-Ну начувайся, королю!  Не забувай, що сміється той, хто сміється останнім!
   Вона різко розвернулася і пішла на кухню, забувши навіть про телефон.
   Ніна, побачивши, що дівчина дуже розгублена і засмучена, стурбовано поглянула на неї.
-Рито, що сталося? Я ще не бачила тебе такою розгубленою.
   Маргарита, зітхнувши, дістала з кишені довідку, яку їй віддав Артур і простягла її жінці.
-Що це?- Ніна здивовано дивилася на папірець з печаткою однієї із відомих лабораторій міста.
-Діагноз Артура.
-Але цього не може бути,- заперечила Ніна,- у нього ніколи ніяких чоловічих проблем не було, тому що якби ці проблеми були, то батьки про це б знали, і ми, хто працює в їхньому домі, теж знали б про це,- вона уважно дивилася на довідку.- Зачекай, здається, що ця довідка фальшива. Ось, поглянь, тут невірно вказані  його дані. Мені здається, що тут просто підставили його ім'я та прізвище, а  інші дані і діагноз залишився зовсім іншого чоловіка...Рито, ця довідка липова, тобто наш Артур просто хотів тебе обманути! От негідник!
   Маргарита ще раз уважно переглянула ту злощасну довідку.
-Я така дурна, - зітхнула вона,- ще б трішки, і я йому повірила.
-Ні, це все брехня! У Артура немає ніяких подібних проблем!
-Ця брехня йому так просто не зійде з рук! Він ще тисячу разів пожалкує про свій обман!- зі злістю промовила Рита, стиснувши кулачки.
-І правильно!  А то цей хлопець вже зовсім обнаглів!-погодилася Ніна,- до речі, тут тобі Антон подарунок надіслав з самого ранку,- вона простягнула Риті довгу вузьку картонну коробку.- Що там?
   Маргарита знизала плечима і з цікавістю розгорнула пакунок.
-Це телескоп,- засміялася вона.- Я поскаржилася Антону, що в місті майже не видно зірок в нічному небі, а я так люблю дивитися на них щовечора. І він  подарував телескопа, щоб я дивилася на зорі!
-Рито, цей Антон кожного дня дарує тобі подарунки. Чи не закохався він бува в тебе?- посміхнулася Ніна, розглядаючи дорогий прилад. 
-Ні, ну що ти! Я так  не думаю, ми просто друзі! А якщо навіть і закохався, то я йому скажу, що кохаю іншого.
-Справді?
-Так, звичайно! Він же знає, що я заміжня.
-Але він знає, що Артур тебе не кохає і хоче з тобою розлучитися.
-Насправді, я не кохаю нікого іншого, але і з Антоном теж не збираюся зустрічатися. Ми просто друзі.
-Звичайно, люба моя, звичайно! І Артур не закоханий, і ти ні в кого не закохана,-багатозначно промовила Ніна, готуючи сніданок,- ти не хвилюйся! 

   Роман Вікторович і Інна Вікторівна пили каву на літній терасі і милувалися тихим літнім ранком.
-Романе, я хочу запросити в гості твого партнера  Дмитра Мартиненка разом з дружиною та донькою Діаною. Вона була у нас на ювілеї. Пам'ятаєш її?
-Ти таки продовжуєш шукати Артуру  наречену? Хіба ти забула, що він одружений?- сердито поглянув на дружину Роман Вікторович.
-Романе, припини! Хіба можна ту невиховану селючку вважати за дружину нашого хлопчика? Я дуже сподіваюся, що вона незабаром покине наш дім назавжди!
-Інно, не дурій! Маргарита дуже хороша дівчина!
-Може й хороша, але не пара йому! А ось Діана Мартиненко підходить йому ідеально.
-Діана? А як же Злата Сидоренко? Ти ж зовсім нещодавно стверджувала, що вона ідеально підходить твоєму розбещеному синочку!- роздратовано запитав Роман Вікторович.
-Ні, не підходить! Я роздивилася на неї і вирішила, що вона не підходить нашому Артурчику.
-Інно, ти ж не помідори на базарі вибираєш, а дружину для сина! Ти в своєму розумі? Якщо тобі немає чим зайнятися, знайди собі якусь справу, відвідай перукаря чи сходи в СПА-салон, але залиш сина в спокої! Він одружений!
-Я все одно запросю Мартиненків на вечерю на цьому тижні, роздивимося краще  їхню доньку, можливо вона сподобається Артуру...Нехай зводить її в кіно чи в ресторан...
-Господи, що ти кажеш!- Роман Вікторович, не допивши каву, підвівся з-за столу,- я більше не можу це чути!  
-Як хочеш, можеш не слухати...Але й не втручайся у мої справи!- ображено поглянула на нього Інесса Вікторівна.