12 частина

                          12  частина
-Артуре, твоя мама хоче зруйнувати наше гніздечко і нашу сім'ю, і вона все-таки хоче одружити тебе з тією Златою!- почув Артур над своєю головою схвильований голос Маргарити.
-Марго, яке ще гніздечко?-він протер заспані очі і поглянув на Маргариту.- Котра година?
-Сьома ранку,-Маргарита вже переодягнулася з піжами в джинси і легеньку кофтину.- Наше гніздечко і нашу сім'ю! Ми ж сім'я - тато, мама і дитинка!- схвильовано промовила вона.
-Що-що? Я нічого не зрозумів! Яка дитина?- Артур здивовано дивився на неї.- Яке гніздечко?
-Ой, в нас і справді, немає свого гніздечка! Це тому, що у нас немає дитини! Арчі, нам потрібно якнайшвидше завести дитину!
-Що?!! Ти хочеш дитину?- з подивом перепитав Артур.
-Так! І поговори зі своєю мамою і скажи їй прямо, що ти не збираєшся зі мною розлучатися!- Рита присіла біля нього на ліжко.
-Марго, не звертай увагу на мою маму! Вона мені шукає достойну дружину ще з тих пір, коли я промовив перше слово в своєму житті! Тому не приймай близько до серця її слів, - зітхнув Артур, відкинувшись на подушки.
-Тобто ти не одружишся з тією білявою кралею?
-Як я можу з нею одружитися, коли я одружений на тобі, а ти не розлучаєшся зі мною?
-Не розлучаюся? Так? Тобто, якщо я з тобою розлучуся, ти відразу одружишся з багатенькою фіфою? Так?- Рита погрозливо наблизилася до Артура.
-Що ти таке кажеш?-обурився той.
-Спускайся в їдальню, сніданок вже на столі! І до речі, я хочу чотирьох дітей - двох синочків і двох донечок!
-Господи, Марго, що ти таке кажеш?- простогнав Артур, схопившись за голову.
   Маргарита засміялася і вийшла із кімнати, зачинивши за собою двері.
-Господи, за що?-простогнав Артур, відкинувшись на подушки і намагаючись зібратися з думками.
   Почувши, що у нього задзвонив телефон, він полегшено зітхнув і, схопивши слухавку, тихо простогнав:
-Філе, друже, врятуй мене з цієї божевільні! Благаю! Ця дівчина мене скоро зведе з розуму! Вона хоче дітей! До того ж чотирьох!
-Арчі, мені зараз зовсім не до жартів,- почув він у слухавці схвильований голос друга.
-А що сталося? Чому ти дзвониш?
-Я телефоную через Крісті.
-А що з нею?
-Арчі, вона і справді, не в порядку. Буде краще, якщо ти зустрінешся з нею і поговориш, бо я боюся, що вона може накоїти дурниць! Я хочу дещо тобі розповісти, алеце не телефонна розмова.
-Гаразд, добре. Де ви? Я зараз приїду,- вимкнувши телефон, Артур швидко вдягнувся і спустився на перший поверх.
   Батьки і Маргарита вже сиділи за столом.
-Всім доброго ранку і чао!- промовив Артур, швидко проходячи повз їдальню.
-Синку, ти куди так рано? А сніданок?- Інесса Вікторівна здивовано поглянула на нього.
-Мамо, у мене важливі справи!
-Арчі, з'їж хоч одну канапку!- гукнула  вона йому.
-Мамо, у мене немає часу, я поспішаю!- Артур вискочив з будинку і швидко підбіг до свого авто.
   Маргарита, схопивши зі столу тацю з канапками, вибігла слідом за ним на вулицю.
-Коханий, зачекай!- вона наздогнала Артура біля машини.- З'їж хоч шматочок!
-Що ти робиш, Марго?- обурено прошепотів Артур, здивовано дивлячись на тацю в її руках.
-Годую свого коханого чоловіка,- спокійно промовила вона, і взявши канапку в руку, простягнула її Артуру до рота.- Їж швиденько, бо мама буде гніватися! І я теж!
   Артур, сердито поглянувши на неї, демонстративно відкусив шматочок.
-Задоволена?
-Так!- посміхнулася Рита.- Молодець!
-Марго, я поспішаю!
   Рита зберігаючи спокій, стала на його шляху, і посміхаючись, промовила:
-Куди? А де поцілунок для коханої дружини?
   Артур, приречено зітхнувши, поцілував її в щічку.
-Все? Тепер я вже можу їхати?- перепитав він, намагаючись пройти до авто.
-Так, можеш. Успіху тобі у справах, коханий, і гарного тобі дня!- Маргарита відступила від авто і пропустила до нього Артура.
-Дякую,- Артур завів двигун і швидко зник за  найближчим поворотом.

   Стас та Філ чекали на нього в елітному ресторані в центрі міста, ліниво потягуючи безалкогольні коктейлі. Артур підійшов до них і втомлено опустився на крісло.
-Я чекаю ваших пояснень,- сердито промовив він,- поясніть мені, навіщо ви привели з собою вчора Крісті? Я слухаю!
-Вибач, друже,- винувато поглянув на нього Філ,- це була моя ідея. Дівчина так страждає через тебе,  вона хотіла  поговорити з тобою. От я й вирішив, що на святі вона зможе нарешті це зробити. 
-Це була погана ідея!- сердито промовив Артур.- А чому це ти так переймаєшся проблемами Крісті?
-Мені її шкода,- зізнався Філ.- Вона ж страждає через тебе. Тобі, і справді, треба з нею поговорити, бо дівчина зараз в такому стані, що може накоїти дурниць!
   Артур зітхнув і відсьорбнувши  коктейлю,  роздратовано промовив:
-Мені зараз для повного щастя не вистачає лише проблем із Крісті!
-Арчі, а ти поглянь на свої проблеми під іншим кутом,- запропонував йому Стас.- Дивись, у тебе є красуня-дружина і дуже симпатична і сексуальна колишня дівчина. До того ж твоя мама продовжує шукати тобі багату наречену, щоб ти розлучився з Марго і одружився з нею. Тобто в тебе є все,  що мріє мати в житті кожен чоловік. 
-Але я хочу бути самотнім! Самотнім і вільним! І жити в своє задоволення без будь-яких зобов'язань! Розумієте?
-То ти поговориш з Крісті?- наполегливо перепитав у нього Філ.
-Про що мені з нею говорити, друже? Я більше не хочу з нею бути! Невже це й так не зрозуміло? Хіба вона цього не розуміє і  мені треба про це їй сказати?- Артур роздратовано поглянув на Філа.
-Звичайно, Арчі, скажи їй про це прямо. Чому ж ти тікаєш від неї?
-Філе, але це їхня проблема,- втрутився в розмову Стас,- тобі яке до цього діло?
-Ніякого...Мені просто шкода дівчину, вона нещасна!
-О'кей, я поговорю з нею найближчим часом. Але справжня моя проблема - це Марго,- зітхнув Артур.- Через що жінка може розлучитися? Підкажіть.
-Зрада!- тихо промовив Стас,- жінка ніколи не пробачить зраду!
-Але він і так  обманював її, це ж Артур,- Філ багатозначно поглянув на друзів.- Марго, напевно, знала про це. Адже так, Арчі?
   Артур, зітхнувши, поглянув на друзів.
-Хлопці, насправді все не так... Я скажу вам дещо, але ви не смійтеся. Відтоді як я одружився, я не зраджував своїй дружині...Жодного разу...
-Тобто ти все ж кохаєш Марго?
-Ні, я її не кохаю! Але так склалися обставини, що не зраджував, і все...Більше нічого,- сердито пояснив Артур.
-Скажи, Арчі, а  ти вночі хропеш?- поцікавився Стас, зосереджено щось шукаючи в інтернеті.
-Ні, не хроплю. А до чого тут це?
-До того, що хропіння теж є досить частою причиною розлучень...А вади якісь у тебе є?
-Немає у мене ніяких вад, я ж ідеальний,- з гордістю відповів Артур, пишаючись собою.
-А волосся ти у ванній залишаєш?
-Ні.
-А алкоголь? А азартні ігри? Хіба це не привід для розлучення?- друзі пропонували інші варіанти.
-Ні, це не привід! Потрібно знайти таку причину, щоб Марго відразу мене покинула і дала розлучення. Але що?
-Арчі, ти ж знаєш жінок краще за нас, ти знаєш про них все, тож вигадай щось,- безпорадно розвів руками Стас.
-Не можу! Я застряг на одному місці! Ця дівчина змінила мою свідомість і стерла всі мої знання,-Артур в розпачі потер пальцями скроні.- Мало того, що вона не хоче розлучатися, так вона ще й дітей хоче! До того ж чотирьох!
-Ого! Нічого собі!- присвиснув від подиву Філ.
-А потім розлучиться, а ти будеш платити аліменти, -сумно посміхнувся Стас.
-Ні, ящо він заведе дітей, то тоді точно вже не врятується від Марго,- заперечив Філ.
-Зачекай, ми ще подивимося, чи зможеш ти зробити дітей чи ні! А раптом ти безплідний?- Стас поглянув на Артура і зробив ковток коктейлю.
-Що?!!  Що ти сказав?!!- Артур вражено поглянув на друга, підсунувшись до нього занадто близько.
-Арчі, ти чого? Я просто так  це сказав, бовкнув не подумавши,- виправдовувався Стас,- заспокойся!
-Молодець, Стасе! Дякую, друже! Дякую за ідею!-зрадів Артур.- Я - безплідний! Це геніально! А навіщо Марго чоловік, який не може мати дітей? Потрібно дістати фальшиву довідку, яка підтвердить моє безпліддя і показати її Марго! Я зараз же займуся цим!
-Здається мені, Арчі, що це погана ідея, і Марго не повірить тобі,- зітхнув Стас.
-Мені теж так здається, друже,- погодився із ним Філ.
-Повірить! Ще й як повірить!- впевнено промовив Артур,- мені терміново потрібно переговорити зі знайомою медсестрою, яка працює в лабораторії. Побачимося пізніше!
-А як же розмова з Крісті?
-Потім поговорю з нею, потім!- Артур залишив друзів в ресторані і поспішив вирішувати свою нову проблему.
   Поспілкувавшись з потрібними людьми і залишивши певну суму грошей в стінах лабораторії, він вийшов звідти з потрібною довідкою в руках. Довідка була фальшивою і призначалася тільки для наївної та простої Маргарити.
   Повернувшись ввечері додому, Артур тихо пройшов в спальню і впав на ліжко, зображуючи розпач і сум.
   Маргарита саме вийшла із ванної загорнувшись в пухнастий халатик. Побачивши Артура, вона з іронією в голосі промовила:
-Кого я бачу! Король Артур нарешті повернувся додому! А я вже думала, що ти загуляв у своєї чергової подружки і забувся навіть дорогу додому!
-Марго, не знущайся, я не в гуморі,- зітхнувши, сумно відповів Артур.
-Що сталося?- Рита стурбовано поглянула на нього.
-Нам треба поговорити!
-Гаразд, давай поговоримо,- Рита присіла біля нього.-  Я уважно тебе слухаю.
-Марго, як ти думаєш, чому я хочу розлучитися з тобою? І чому я не хочу взагалі ні з ким одружуватися?
-Через безвідповідальність, а ще тому,що не кохаєш мене,- зітхнула вона.
-Ти помиляєшся,- промовив Артур з трагічними нотками у голосі.- Існує зовсім інша причина, яку я тримаю у собі вже декілька років. Ця причина не для преси і не для розголосу, тому я її ніколи нікому не казав. Але ти повинна її знати, ти маєш право її знати. І тому, хоч мені дуже важко про це говорити, але я все ж скажу...
-Говори, я тебе уважно слухаю.
-Я безплідний і, на жаль,не можу мати дітей,- промовив Артур і обережно поглянув на Марго.