11 частина

                               11  частина
   Додому Артур повернувся через декілька годин. Маргарита саме зайшла відпочити у їхню кімнату і, знявши з ноги пов'язку, присіла на ліжко.
-Ти тут?- Артур заглянув у спальню, прочинивши двері,- прекрасно!
   Він зайшов у кімнату, тримаючи у руках велику картонну коробку. Поставивши її на ліжку біля Маргарити, він урочисто промовив:
-Це тобі!
-Що це?- Рита здивовано поглянула на нього.
-Парфуми з ароматом моря,- Артур відкрив коробку і показав їй різнокольорові флакони з парфумами. Їх було багато, більше десяти штук.
-Ти що, здурів? Навіщо стільки?
-Антон подарував тобі шепіт моря, а я вирішив подарувати тобі аромат моря. Але я не знаю, які саме аромати тобі подобаються, тому придбав різні найвідоміших парфумерних брендів,- з гордістю відповів Артур.
-Але ж я говорила тобі, що користуюся милом, а не парфумами.
-Я пам'ятаю...Але ж Антон теж подарував тобі парфум, і ти не відмовилася від його подарунка. То невже від моїх відмовишся?- ревниво запитав Артур.
   Маргарита мовчала, не знаючи що сказати у відповідь.
-Дивись,- продовжував Артур,- я купив різні аромати, в яких є морські нотки. Наприклад, ось цей,- він дістав з упаковки один із парфумів,- поєднує в собі квіткові нотки блакитного лотоса, іриса і нарциса, які поєднуються з морськими нотами. Він ідеально пасує сміливим жінкам, які люблять свободу.
   А ось ці два аромата, хоч абсолютно різні, але поєднують в собі аромат ванілі  і моря...Поглянь, тут є і яскраві цитрусові аромати, і ніжні квіткові, і екзотичні східні, і пудрові. Кожен з них неповторний, вишуканий, шикарний, і кожен із них містить в собі аромат моря, адже воно може мати багато різних ароматів. Так що тепер море завжди буде з тобою в будь-якій ситуації і при будь-якому настрої.
-Дякую, звичайно, але не варто було витрачатися на це,- Рита вказала рукою на флакони, які Артур виклав в рядок на ліжку.
-Варто, ще й як! На завтра не плануй нічого, ми поїдемо купувати тобі сукню для ювілею моїх батьків. Мама запросила  на нього багато відомих гостей, тож моя дружина повинна виглядати достойно на цій тусовці,- промовив він, посміхаючись.

   Наступні кілька днів швидко пролетіли в підготовці до ювілею. І, нарешті, цей день настав.
   Інесса Вікторівна і Роман Вікторович, елегантні, стильні і дуже гарні, зустрічали гостей перед прикрашеним квітковими гірляндами та повітряними кульками будинком.
-Романе, поглянь, скільки тут гарних дівчат зібралося! Сподіваюся, що Артур знайде собі серед них, нарешті, достойну пару,- прошепотіла Інесса Вікторівна, нахилившись до чоловіка.
-Що ти таке говориш, Інно? Артур вже одружений! Поглянь, якою красунею стала Маргарита! Вона просто шикарна! Навіщо йому когось шукати?- Роман Вікторович обурено поглянув на дружину.
-Одружений?!! Він одружений з  цією селючкою примусово через тебе! Але я дуже сподіваюся, що їхній шлюб незабаром зруйнується, і мій красунчик Арчі знову буде вільним, як птах! А я  тим часом підшукаю йому достойну наречену! І не втручайся в мої справи!
-Інно, ти божевільна! Їй Богу!
   Артур, одягнутий в білу сорочку і чорний костюм, намагаючись втримати на своєму обличчі шикарну посмішку, підійшов до батьків.
-Що тут у вас відбувається?- запитав він, розглядаючи гостей.
-Нічого хорошого, твоя мати з'їхала з глузду,- роздратовано махнув рукою батько і, залишивши Артура та дружину, підійшов до свого ділового партнера, який завітав на ювілей разом з дружиною та двома доньками.
-Синку, поглянь скільки тут дівчат! Вибери нарешті собі серед них ту, яка тобі подобається, - прошепотіла Інесса Вікторівна Артуру.
-Мамо, припини! Мені зараз не до них,- відмахнувся той від матері, побачивши як до Маргарити, яка самотньо стояла осторонь від гостей, підійшов Антон, який теж був запрошений як співробітник компанії батька.
   Саме в цей момент зазвучала повільна мелодія, і Антон запросив Марго на танець.
   Артур вражено дивився на них.
-Синку, чому ти досі  стоїш як вкопаний?- Інесса Вікторівна торкнулася до його ліктя,- може ти запросиш на танець Злату?
-А хто така Злата?- здригнувшись, Артур здивовано поглянув на матір.
-Синку, що з тобою коїться? Де подівся твій розум? Ти з декілька хвилин тому познайомився з нею! Це донька нашого партнера Олександра Сидоренка, вона стоїть поряд з твоїм батьком майже в тебе під носом,- сердито прошепотіла мати.
-А й справді,- недбало кинув Артур, не зводячи пильного погляду з Марго та Антона,- піду потанцюю!
   Він підійшов до дівчини, яка розмовляла з батьком:
-Потанцюємо?
-Звичайно,- посміхнулася висока струнка білявка в вузькій вечірній сукні смарагдового кольору і поклала йому на плече свою руку.
   Тримаючи дівчину за талію, Артур весь час невідривно слідкував за Маргаритою та Антоном, наближаючись під музику до них все ближче і ближче, намагаючись почути про що вони говорять.
-Арчі, мені здається, що наш танець вийшов ніби з примусу,- сумно промовила Злата, зрозумівши, що Артур, танцюючи з нею, взагалі не дивиться на неї.
-З примусу?- перепитав Артур, не зводячи погляду з Маргарити,- ти дуже вдало описала моє життя!
-Це як?- не зрозуміла Злата.
-Ніяк...Забудь про це... Довго пояснювати...Давай краще танцювати!
   Маргарита танцюючи з Антоном, теж весь час слідкувала за Артуром, не зводячи з нього уважного погляду.
-Цікаво,- думала вона,- що він розповідає тій кралі?
   Артур, танцюючи із Златою, на хвилинку відірвав погляд від Маргарити і, поглянувши на гостей, обімлів. Біля одного із столиків він побачив   Стаса і Філа, які теж були запрошені на ювілей. Але вони були не самі,  а поряд з ними була Крісті.
   Вона дивилася як він танцює зі Златою і перехиляла келих за келихом шампанське та алкогольні коктейлі. А потім, кинувши келих на підлогу,  підійшла до Артура і його партнерки  на очах у всіх гостей і голосно крикнула, намагаючись перекричати музику:
-Арчі, нам треба поговорити!
-Крісті, зараз не час,- тихо промовив Артур, продовжуючи танцювати.
-Зараз, Арчі, зараз!- вперто крикнула дівчина.
   Артур, вибачившись перед Златою, підійшов до Крісті:
-Крісті, не дурій! Хлопці, навіщо ви її сюди привезли?- зі злістю накинувся він на друзів, які спантеличено дивилися на нього.- Хіба я її запрошував?
-Ні, але вона дуже хотіла тебе побачити, вона страждає,- виправдовувався Філ, - тож ми і вирішили взяти її з собою. А що тут такого?
-Дякую, вам, друзі! Від вас я такої підлості не чекав!
-Арчі, нам треба поговорити!- Крісті невпевненою ходою підійшла до нього.
-Крісті, ти п'яна! Поговоримо завтра!
-Ні!- тупнула дівчина ніжкою,-поговоримо зараз! Інакше я все про нас  розповім!- Крісті зробила крок і, спіткнувшись, впала на руки до Артура, який встиг її підхопити.
   Опинившись в його руках, Крісті міцно обняла його і намагалася поцілувати.
-Що ти робиш? Філе, забери її, відведи її в дім! Крісті, відпочинь, випий каву, а я зараз прийду,- Артур звільнився від обіймів настирливої білявки і поглянув довкола, намагаючись знайти Марго і зрозуміти чи побачила вона цю сцену.
   Антон стояв і розмовляв зі співробітниками їхнього офісу, а Марго ніде не було.
   Філ завів Крісті в дім і посадив її у вітальні на диван, а сам побіг на кухню робити їй каву.
   Маргарита, яка зайшла в будинок, побачивши як Крісті скандалить з Артуром, саме спускалася з другого поверху, накинувши  на плечі легке болеро з довгими рукавами.  
   Побачивши її, Крісті зіскочила з дивана.
-Стій, селючко! Це через тебе Артур мене покинув і більше не кохає!- закричала вона, витираючи сльози і розмазуючи туш по своєму вродливому обличчю.
-Подруго, та ти п'яна!- Рита з подивом поглянула на дівчину, яка ледве трималася на ногах.
-Ми з Артуром були щасливими! Він ніколи мені не говорив, що кохає, але кохав мене, я це знаю! Але через тебе він мене покиинув!
   Із кухні саме повернувся Філ з горнятком кави для Крісті.
-Що це?- запитала Рита.
-Кава, можливо їй від неї стане трішки краще,- пояснив Філ.
-Їй потрібна зараз не кава, а холодний душ. Ходімо, краще вмиємо тебе,- Маргарита підхопила Крісті під руку і потягнула її в ванну кімнату.
-Негайно поклич сюди Артура,- схвильовано прошепотів Філ Стасу, який саме підійшов до нього.
   Коли Маргарита вивела Крісті з ванної, біля дверей їх чекав разом з хлопцями Артур, якого покликав сюди Стас.
-Хлопці, її потрібно відвезти додому, тому що їй не дуже добре,- стурбовано промовила Рита, підтримуючи дівчину під руку.
-Гаразд, ми її відвеземо, адже це саме ми привезли її сюди на свою голову. І краще відвеземо від гріха подалі,- промовив Філ, і  взявши зі Стасом Крісті під руки, повели її до виходу.- Вибач нас, Арчі!
   Хлопці пішли, а Артур з Маргаритою залишилися у вітальні вдвох.
-Скільки їх ще в тебе?- запитала Рита, кинувши зневажливий погляд на Артура.
-Кого?- не зрозумів той.
-Дівчат, яких ти обдурив і звабив чи підкорив, а потім покинув? Га?
-Послухай, Марго, Крісті з самого початку знала, що у нас із нею не буде серйозних стосунків, лише інтим.
-Та невже?
-Марго, я не знаю, що вона тобі сказала, але відтоді як ми з тобою одружилися, я ні з ким із них не спав! Більше того, я навіть думати про них не можу,- зізнався їй Артур.
-Але ж та дівчина кохає тебе! 
-Але я її не кохаю! Якби я кохав її, то все було б інакше!
-Я не можу зрозуміти ваше життя і навіть не хочу його зрозуміти,- зітхнула Маргарита.- У вас ніби все фальшиве, ніхто насправді не є самим собою, всі наче грають якісь ролі за написаним сценарієм...Скажи мені, Арчі, хіба у цьому сенс багатого заможнього життя?
- Не задавай мені, будь ласка, ніяких запитань,- втомлено зітхнув Артур,- тому що я забув і те, що знав...Ти стала такою красунею, просто шикарною! Коли ти поїдеш звідси, я буду сумувати за тобою, і в моєму житті настане пітьма.
-Навіть не сподівайся на це, коханий, тому що я нікуди звідси не поїду,- посміхнувшись, запевнила його Рита.
-Звичайно, я пам'ятаю. Доки смерть не розлучить нас, вірно?
-Так!
-Тоді може підемо до гостей, кохана?
-Ходімо, любий!
   Повернувшись до гостей, Рита бачила, як Інесса Вікторівна припадає біля тієї білявки в смарагдовій сукні і як вона весь час намагається нав"язати ту дівчину Артуру.
-Рито, ну як у тебе справи? Все гаразд?- поцікавився у неї Антон, підійшовши з келихом шампанського у руках.
-Так, дякую. У мене все добре. Вибач, але мені потрібно йти до чоловіка,- винувато посміхнулася Марго .
-Так, звичайно, йди! Я не буду затримувати тебе. Просто хотів впевнитись, що в тебе все добре.
-Дякую, ти справжній друг!
   Підійшовши до Артура, який в черговий раз розмовляв зі Златою, вона поклала йому руку на плече і поцілувавши у щоку, промовила:
-Коханий, хто ця дівчина? Ти нас не познайомиш?
-Так, звичайно,- Артур радісно поглянув на неї.- Знайомтеся, це Злата, моя  нова знайома, а це Маргарита, моя дружина.
-Дружина?-Злата розгублено поглянула на Артура.- Хіба ти одружений?
-Так,- гордо відповіла Рита,- він одружений!
   Злата ображено обкрутилася на високих підборах і пішла геть від них.
-Дякую тобі, кохана,- з вдячністю промовив Артур, взявши її під руку,- ти врятувала мене від цієї настирливої кралі! Ходімо танцювати!