8 частина

                           8  частина
   Залишивши авто на подвір'ї, Артур влетів в дім.
-Де вона?- переводячи подих, запитав  у Ніни, яка поралася на кухні.
-Чекає у  Вашій кімнаті,- промовила Ніна, з осудом поглянувши на нього.
-Батькам правду не розповідай! Скажеш, що ми приїхали разом, вдвох з Маргаритою!
-Добре, Артуре Романовичу, як скажете.
-Хто окрім тебе бачив коли приїхала Маргарита?
-Володимир.
- Гаразд, я з ним поговорю,- кинув Артур і швидко піднявся на другий поверх.
   Його серце шалено калатало. На декілька секунд він зупинився перед дверима, збираючись з думками, потім перевів подих і рішуче зайшов у кімнату:
-Привіт, Марго!
  Маргарита стояла біля вікна. Почувши його голос, вона рвучко повернулася і, підійшовши до нього, дала здвінкого ляпаса.
-Ти брехло!- зневажливо промовила вона.- Брехло і боягуз! Ти просто втік, а мені довелося їхати тебе розшукувати, бо на цьому наполягав мій дядько, який навіть не здогадується про те, що наш шлюб несправжній! Він же хвилюється за нас!
-Заспокойся, Марго! Ти не зрозуміла...
-Я все зрозуміла!
-Марго, я навіть не знаю, як тобі сказати... Ми скоїли велику помилку,- зітхнув Артур.
-Говори за себе, особисто я нічого не скоювала!
-Гаразд, я скоїв! Наш шлюб - помилка, ми не повинні були одружуватися!
-Послухай, Арчі, я не бігала за тобою, не спала під твоїми дверима і не наполягала на одруженні. Ти ж сам знайшов мене і втягнув в цю аферу!- розгнівалася Рита.
-Марго, ти дуже красива дівчина, розумна, роботяща...Ти особлива...Але...
-Але я тобі не пара! Бо я бідна неосвічена селючка! Так? І я зовсім не підходжу для тебе і твоєї сім'ї!- промовила Рита, з докором поглянувши на Артура.
   Той мовчав, опустивши голову.
-Послухай,  я ж не прикидалася тією, ким я не є насправді...Навіщо ти зі мною одружився? Лише для того, щоб виконати умову батька, так?
-Так, визнаю, я перегнув палицю,- зізнався Артур,- вибач мене!
-А ще через парі, яке ти заключив зі своїми друзяками, так?-  Марго, поставивши руки в боки, наблизилася до нього.
-Послухай, Рито, давай поговоримо як цивілізовані інтелігентні люди,- Артур відступив від неї на крок до дверей.
-Як цивілізовані люди?- перепитала дівчина.- Гаразд, але спочатку я тебе приб'ю!
-Ти що, здуріла?- Артур перехопив її руку і обняв, намагаючись заспокоїти.- Досить! Заспокойся!
-Послухай мене уважно, Арчі!- важко дихаючи,  промовила Марго.- Тепер моя черга ставити умови! Так ось, ти будеш поводитися перед своїми батьками, друзями і моїм дядьком так, ніби  мій справжній чоловік, а я твоя кохана дружина! Інакше я розповім всю правду про цю аферу твоєму батькові, а він тоді тебе точно приб'є, ще й залишить без спадку! Зрозумів?
-Так, я дуже добре тебе зрозумів,- зціпивши зуби, промовив Артур.
-От і прекрасно! А зараз ходімо вечеряти, коханий!
   Артур мовчки спустився за нею в їдальню. Повечерявши, вони знову повернулися у спальню.
-Я буду спати на ліжку, а ти на підлозі,- промовила Маргарита, дістаючи із шафи піжаму.
-Вибач, але це моя кімната і моє ліжко,- Артур театрально розвів руками, впав навзнак на ліжко  і розлігся на повен зріст,- тому тут спатиму я! Але ж я вихований хлопець, і  не можу допустити, щоб ти спала на підлозі. Тим паче, що моє ліжко досить велике, і місця для  двох точно вистачить!
-Що?- обурилася Рита.- Я не спатиму з тобою в одному ліжку!
-Марго, припини! Місця тут, і справді, більше ніж достатньо. Поділимо ліжко навпіл, і кожен буде спати на своїй половині. Якщо ти мені не довіряєш, ми можемо перегородити його,- Артур дістав із шафи ще одну ковдру і, скрутивши її валиком,поклав посередині ліжка.- Ось так, поглянь! Ти згодна?
  Маргарита декілька хвилин постояла, дивлячись на конструкцію із ковдри, яку змайстрував Артур, а потім зітхнула:
-Гаразд, я згодна! Але все ж попереджаю- не смій розпускати руки!
-Обіцяю, що я тебе не буду чіпати,- втомлено промовив Артур,- я втомився і хочу спати!- він роздягнувся і ліг, вкрившись ковдрою з головою.
   Рита обережно лягла на свою половину ліжка і загорнулася у свою ковдру.
-На добраніч, коханий!- тихо промовила вона і посміхнулася, відчувши як Артур здригнувся від її слів.- Солодких снів!
-Тобі теж!- процідив він крізь зуби і відвернувся до стіни.
   Вночі він знову погано спав, його мучили кошмари і ця дівчина, яка не давала йому спокою. Він не міг навіть уявити що йому робити далі і як її позбутися.
-Доброго ранку, коханий!- почув він крізь сон бадьорий голос Маргарити.
-Що таке?- невдоволено  пробурмотів він, ховаючись під ковдру.- Який коханий? Що ти робиш?- роздратовано запитав він, побачивши, що Маргарита підійшла до вікна, відхилила штори і відчинила його навстіж.- Марго, їдь додому, прошу тебе!
-Чому це я повинна кудись їхати? - Марго здивовано поглянула на нього.-Мій дім тепер тут, адже місце дружини поряд зі своїм законним чоловіком. Так що прокидайся! Сьогодні прилітають твої батьки! Батько вже телефонував мені і, дізнавшись, що ми тут, сказав,щоб ти зустрів їх в аеропорту. Тож поспіши, коханий! Я приготувала тобі сніданок, так що одягайся і спускайся в їдальню, я чекатиму тебе там!- посміхнулася вона і вийшла із кімнати.
   Артур, лежачи в ліжку, схопився обома руками за голову і приречено простогнав:
-Господи, за що?!!

   Поснідавши, він поїхав в аеропорт зустрічати батьків, а Маргарита залишилася готувати з Ніною обід. 
   Чекаючи на літак з Парижу, він розмовляв по телефону з Філом.
-Арчі, як ти? Що там  Маргарита? Поїхала вже від тебе?- поцікавився друг у нього.
-Ні, не поїхала...Вона вдома,- зітхнув Артур.
-Як так?- здивувався Філ.
-Отак! Не можу ж я її за руку вивести з дому!
-А якщо вона взагалі не поїде від тебе? Що тоді ти будеш робити?
-Поїде, обов'язково поїде,-впевнено промовив Артур,- я розлучуся з нею!
-Ти думаєш, що розлучитися так легко? Люди роками не можуть розлучитися!
-Що?!!- Артур підскочив на місці.
-А чому ти запанікував?- здивувався Філ.
-Тобто я можу не розлучитися декілька років? Капець! Добре, мені треба терміново проконсультуватися з юристом! Бувай!
   Тремтячими пальцями він набрав номер Антона, юриста їхньої компанії.
-Антоне, привіт! Мені  терміново потрібна твоя консультація!
-Привіт, що  у тебе знову сталося?
-Мені потрібно  терміново розлучитися!
-Арчі, що з тобою коїться? Спочатку тобі потрібно було терміново одружитися, а тепер треба терміново розлучитися...Навіщо?
-Я тобі все розповім потім! А зараз дай відповідь на одне моє запитання: чи можу я розлучитися без згоди дружини?
-Ні, звичайно, не можеш! Її згода потрібна обов'язково!
-Навіть якщо у нас немає спільного майна і спільних дітей?
-Так, звичайно. Якщо ти не зможеш домовитися з дружиною і вмовити її дати тобі розлучення, то розлучитися без її згоди і її підпису ти не зможеш ніяк.
-Капець! Добре, бувай!