5 частина

                                  5  частина
     Вранці Артур зібрався додому.
-Я сьогодні ж займуся нашим весіллям, нам потрібно якнайшвидше зареєструвати шлюб,- промовив він, одягаючи сорочку, яку Марго встигла випрати звечора і висушити.
-Але настільки я знаю, для цього спочатку треба подати заяву до рацсу,- промовила, посміхаючись, Маргарита.
-І справді...А я про це навіть не подумав...Але нічого страшного, я сьогодні ж дізнаюся про всі подробиці і зателефоную тобі.
-А після подання заяви треба  не менше місяця чекати, щоб зареєструвати шлюб.
-Місяць? Мене це не влаштовує...Але не хвилюйся, я все вирішу якомога скоріше.
-Артуре, мені це все не подобається,- зітхнула Рита,- я не звикла брехати, тим паче найріднішим людям.
   Артур, посміхаючись, обняв її за плечі і подивився в очі своїм гіпнотичним поглядом:
-Марго, не хвилюйся! Це не брехня, а просто тимчасова угода. Деякий час ти побудеш моєю дружиною, а потім ми розлучимося і залишимося друзями. А перед тобою відкриються величезні можливості. Раптом це твій єдиний шанс, щоб змінити своє життя? Моя тобі порада, скористайся ним! 
   Повернувшись в місто, він відразу зателефонував своєму другу Антону, який працював адвокатом в офісі Короля-старшого.
-Антоне, привіт! Мені терміново потрібно зареєструвати шлюб! Ти можеш мені допомогти? В тебе є знайомі, які працюють в рацсі?
-А що трапилося, Арчі? Одна із твоїх подружок завагітніла і примушує тебе одружитися?- засміявся Антон.
-Ні, все зовсім не так, як ти думаєш, але мені, дійсно, потрібно терміново одружитися. Подробиці розповім потім, не по телефону!
-Добре, записуй номер... Це Наталя Іванівна, завідувачка нашого міського рацсу, скажеш, що телефонуєш від мене. Я думаю, що вона допоможе. Але, звичайно, доведеться заплатити кругленьку суму  за терміновість реєстрації.

   Артур поїхав, а Маргарита цілий день думала про нього і про ситуацію, в яку потрапила. Ввечері, впоравшись зі справами, вона лягла спати, але довго не могла заснути. Покрутившись, дістала телефон і зайшла в інстаграм.  Через декілька хвилин їй прилетіло повідомлення від Артура.
-Чому не спиш? Думаєш про майбутнє одруження? Не хвилюйся, все буде о"кей!
-А я і не хвилююся, мені це просто не подобається!- відповіла вона йому і до ранку сиділа на його сторінці, уважно розглядала фото і читала всю інформацію, яку можна було знайти про Артура та його сім"ю в інтернеті.
   Наступного дня Артур знову з"явився на їхньому подвір"ї.  Марго саме подоївши корів на тирлі, поверталася додому на своїй старенькій "волинянці" з бідонами, повними молока. Артур зустрічав її біля воріт.
-Привіт!- він зняв сонцезахисні окуляри і поцілував її у щічку.
-Що ти робиш?- обурилася вона.
-Спокійно, це ж для конспірації,- прошепотів він,- ніхто ж не повинен здогадатися, що  наш шлюб несправжній.
-Що ти хочеш від мене цього разу?- втомлено промовила Марго, дістаючи бідони з молоком з відкритого кузова старенької машини.
-Я привіз тобі бланк заяви, яку потрібно заповнити для рацсу.
-Що, прямо зараз?
-Так. Мені її потрібно  сьогодні повернути назад.
-Ну добре, я зараз,- дівчина процідила молоко і ретельно вимивши руки,сіла за стіл.
-Де та заява? Давай її,- вона дістала свій паспорт і ручку і приготувалася писати.
-Ось,- Артур поклав перед нею бланк, а потім поставив на стіл великий пакет із різними делікатесами.
-А це що таке?- Маргарита здивовано поглянула на нього. 
-Гостинці для моєї нареченої, я ж піклуюся про неї...Що тут поганого?
   Зітхнувши, Маргарита уважно заповнила заяву і поставила свій підпис.
-Прекрасно!- Артур задоволено посміхнувся.- Залишилося  лише одружитися!
-Але ніякого весілля у нас не буде,- тихо промовила Марго.- Тихенько розпишемося в рацсі і все...
-Гаразд, я не проти...Якщо чесно, я сам хотів тобі це сказати, але боявся, що ти образишся.
-Чому я маю ображатися? Цей шлюб несправжній, то навіщо влаштовувати  цирк з весіллям? Лише марна трата грошей...
-Я з тобою згоден.
-І не треба ніякої весільної сукні,- твердо промовила  Марго.
-Чому?- здивувався Артур.- Яке ж може бути одруження без весільної сукні? Марго, не впадай у крайнощі! Сукня повинна бути обов"язково!
-Артуре, припини!- Маргарита  розгнівано поглянула на нього.- Я вже сто разів пожалкувала, що погодилася на цю аферу!
-Гаразд, не гнівайся! Подробиці нашого одруження детально обговоримо, коли будемо знати точну дату,- прощаючись, промовив Артур і поїхав до міста.
   Ввечері він зателефонував їй і радісно повідомив:
-Привіт!  Вітаю тебе, Марго, у нас завтра одруження!
-Завтра?- розгубилася вона,- чому так швидко? Я не очікувала, що цей день настане так швидко!
-Я ж Король, крихітко! У мене всюди знайомства і зв"язки,- засміявся Артур.
-Послухай, королю, не смій називати мене крихіткою! - обурилася вона.- Щоб я більше жодного разу не чула від тебе цього слова в мою адресу!  Зрозумів?
-Добре, не гарячкуй! На завтра не плануй ніякої роботи. У нас одруження!
   Маргарита від хвилювання не спала майже всю ніч і рано-вранці була вже на ногах.
-Рито, що тапилося? Чому ти так рано прокинулася?- здивувався дядько, зайшовши на кухню о четвертій годині ранку і побачивши там племінницю.  
-Хочу встигнути приготувати сніданок і обід та впоратися по господарству, тому що вдень мені потрібно поїхати до міста,- промовила вона, пораючись на кухні.
-В тебе у місті якісь важливі справи?- поцікавився Ігор Петрович, заварюючи собі міцну каву.
-Так, ми з Артуром сьогодні реєструємо шлюб,- несміливо промовила Рита, винувато опустивши очі.
-У вас сьогодні реєстрація шлюбу? -спохмурнів дядько.- Чому ти мені про це нічого не сказала?
-Не хотіла турбувати тебе, зараз же жнива у розпалі.
-А як же весілля?
-Весілля не буде,- тихо промовила  Рита,- ми просто офіційно зареєструємо шлюб. Зараз не модно грати весілля, гучні гуляння вже в минулому.
-Ну що ж, якщо ви так вирішили, то хай так і буде,- зітхнув дядько,-ти не хвилюйся, я домовлюся з Антоніною, вона замінить тебе на кухні і по господарству,- дядько поцілував її у чоло.- Подарунок від мене буде обов"язково!
-Дякую,ти найкращий дядько у світі,- посміхнулася Рита і  поспішила готуватися до приїзду Артура.