3 частина

                                 3   частина
   
 Додому Артур повертався з поганим настроєм. Йому не давала  
спокою Маргарита. Вперше за декілька останніх років йому відмовила дівчина. Вона виявилася міцним горішком і навіть не поглянула на нього, коли вони з батьком, збираючись додому, прощалися з Ігорем Петровичем.
-Нічого, нічого! Все добре!- подумки він підбадьорював себе.- Я просто  трішки втомився, мені потрібно відпочити. Але якщо я тільки захочу, Марго сама до мене прибіжить! І дуже швидко! Адже жінки обожнюють таких чоловіків, як я!
- Артуре, я хочу, щоб ти одружився!- долинув до нього владний голос батька.
-Що?- здригнувся Артур від почутих слів.- Батьку, я не зрозумів тебе.
-Я хочу, щоб ти одружився,- рішуче повторив  Роман Вікторович, уважно слідкуючи за дорогою.
-Навіщо? Для чого це мені? Я не збираюся поки що одружуватися! Це в тебе жарти такі?- спантеличено пробурмотів Артур, знявши сонцезахисні окуляри і витерши спітніле чоло тремтячою долонею.
-Артуре, я говорю серйозно! Я хочу, щоб ти одружився з Маргаритою, небогою Ігора Петровича. Якщо ти не одружишся з нею, то тобі не бачити наших грошей і нашої компанії, як своїх вух! Зрозумів?
-Але, батьку, це вже якась маячня! Чесно!
-Ти мене почув? Якщо ти не одружишся з тією дівчиною, я залишу тебе без будь-якої фінансової підтримки, без грошей, без бізнесу і без квартири.  Підеш працювати на будівництво і будеш тягати мішки з цементом і цеглу, щоб заробити собі на прожиток!-продовжував Роман Вікторович.
-Батьку, це вже не смішно! Зовсім не смішно!- Артур ображено поглянув на нього.
-А я й не жартую!
-Як ти собі це уявляєш? Я ту дівчину бачив лише двічі в своєму житті! Так, я хотів познайомитися з нею ближче, але вона мене відшила як сопливого хлопчака!- Артур обурено поглянув на батька.
-Не впадай у відчай, Арчі! Ти ж у нас вмієш з жінками спілкуватися і закохувати їх у себе, тож я впевнений, що у тебе все вийде,- підбадьорив сина Роман Вікторович.- Коли я побачу ваше свідоцтво про шлюб, відразу оформлю на тебе компанію і більшу частину своїх акцій. Зрозуміло?
-Так,- зітхнув Артур. Він знав, що з батьком сперечатися не варто.- Ну й біс з ним,- подумав він, відкинувшись на спинку  пасажирського крісла,- поїду,вмовлю Марго вийти за мене заміж, а потім, коли батько оформить на мене документи, розлучуся і все буде о"кей!
   Вдома їх з нетерпінням чекала Інесса Вікторівна. Розцілувавши свого єдиного і такого довгожданного сина, вона запросила його та чоловіка до столу.
-Дякую, мамо, але я не голодний. Я піду до себе, відпочину трішки,- промовив Артур і піднявся у свою кімнату.
   Інесса Вікторівна, провівши сина поглядом, сповненим ніжності та захоплення, защебетала до чоловіка.
-Любий, ти не забув, що через місяць ювілейна річниця нашого весілля?- улесливо запитала вона, обнявши Романа Вікторовича.
-Ювілей весілля? Ні, не забув, звичайно. Хіба таке можна забути? А чому  ти зараз говориш про це?- здивовано запитав той.
-Я хочу організувати шикарну вечірку з нагоди нашого ювілею і запросити на неї твоїх ділових партнерів, наших друзів і відомих людей нашого міста,- поділилася своїми планами  Інесса Вікторівна.
-Навіщо їх запрошувати? Хіба це не сімейне свято?- Роман Вікторович здивовано поглянув на дружину.- Повечеряємо в ресторані, замовимо романтичну вечерю на двох і все... Для чого ця вечірка? Не розумію.
-Ромчику, зрозумій, на вечірку будуть запрошені гості зі своїми дорослими дітьми, серед яких буде багато вродливих і багатих дівчат, і можна буде знайти наречену для нашого Арчі,- пояснила Інесса Вікторівна.
- То ти хочеш вибрати наречену для Артура?- посміхнувся Роман Вікторович.- Не треба, люба, я йому вже вибрав наречену.
-Вибрав наречену?-Інесса Вікторівна розгублено поглянула на чоловіка.- Кого? Злату Сидоренко чи Ніколь Білогор?
-Ні, кохана, ти не знайома з цією дівчиною. Її  звати Маргаритою, вона племінниця фермера, до якого ми їздили вчора.
-Племінниця фермера?- вражено прошепотіла Інесса Вікторовна, вхопившись за серце.-  Вона із села?
-Так, вона із села.
-Романе, я дуже хвилююся за Арчі,- Інесса Вікторівна занепокоєно поглянула на чоловіка.
-А навіщо за нього хвилюватися?- не зрозумів Роман Вікторович.
-Я думаю, що ти все-таки не одружиш його із тією селючкою!
-Інно, припини! Маргарита - прекрасна дівчина, красива, розумна, роботяща. Вона гарна господиня і прекрасно готує. Саме така дружина потрібна нашому сину, тому що ми дали йому занадто свободи і розбестили його!
-Що ти таке кажеш, Ромчику? Ти хочеш нашого єдиного сина одружити з якоюсь сільською дівчиною? Хіба вона рівня нашій сім"ї?
-Інно, не забувай, кохана, що ти теж  народилася і виросла в селі!- нагадав їй чоловік.- До того ж Артурові сподобалася Маргарита.
-Сподіваюся, що в нього вистачить розуму не закохатися в цю дівчину!- Інесса Вікторівна з осудом поглянула на чоловіка.- За вікном двадцять перше століття, а ти хочеш сина примусово одружити, ніби ми живемо в якомусь середньовіччі!
-Але ж ти сама збиралася шукати йому наречену! Хіба це не примус?
-Це зовсім інше! Артур міг би вибрати серед тих дівчат сам собі наречену! Саме ту, яка б йому сподобалася! У нього було б право вибору! А ти вимагаєш від нього, щоб він одружився саме з цією дівчиною, а не з якоюсь іншою!
-Так, він повинен одружитися саме з Маргаритою! Це моя умова для того, щоб він став повноправним власником компанії і спадкоємцем наших статків. Так що розмову закінчено! Гарного дня тобі, кохана!

   Ввечері Артур зустрівся з друзями в їхньому улюбленому нічному клубі. Хлопці сміялися і веселилися, танцювали з дівчатами, а він сидів невеселий і весь час про щось напружено думав.
-Привіт, королю!- почувся поруч ніжний жіночий голос.
   Піднявши очі, Артур побачив Крісті. Дівчина посміхаючись, підійшла до нього і обняла.
-Привіт!- холодно відповів їй Артур.
-Пригостиш коктейлем?- прошепотіла дівчина, провівши пальчиком по його шиї.
-Вибач, але не сьогодні...Іншим разом,- Артур прибрав її руку і схопився зі стільця, а потім швидко вийшов із бару.
-Що з ним?- Крісті здивовано поглянула на Філа та Стаса.- Чому це у нього немає настрою?
-Хтозна... Може він закохався,- знизав плечима Філ.
-У кого?- Крісті спантеличено поглянула на хлопця.
-Звідки я знаю? В якусь дівчину, напевно. Він поводиться так дивно відтоді, як приїхав із села, в яке їздив з батьком у справах.
   Крісті ображено закусила пухкеньку губу і пішла на танцпол. Артур через декілька хвилин повернувся і зайняв своє місце за столом.
-Що з тобою коїться, друже?- Стас стурбовано поглянув на нього.
-Ви не повірите...Батько наполягає, щоб я одружився,- приречено зітхнув Артур.
-Щоб ти одружився? Оце так новина!- вражено промовив Стас.-З ким?
-З Маргаритою, племінницею фермера, до якого ми вчора їздили,- сумно промовив Артур.
-Нічого собі,- присвиснув Філ.- А ти не хочеш одружуватися, так?
-Звичайно, не хочу! Навіщо мені це одруження здалося? Але батько поставив умову, що якщо я не одружуся з тією дівчиною, він позбавить мене грошей, бізнесу і спадщини.
-Кепські справи у тебе, друже, співчуваємо...А та дівчина, мабуть, ще й не гарна?
-Та ні, дівчина дуже красива.
-Послухай, а в тебе є її фото?- поцікавився Стас.
-Так, є...Я нишком сфотографував її.
-Покажи!
   Артур, зітхнувши, дістав телефон і показав друзям фото Маргарити.
-Друже, не розумію, чому ти сумуєш? Дівчина і справді дуже гарна,- уважно розгляючи красуню в блакитних шортах на білій футболці, яка мчала верхи на коні серед поля,промовив  Філ.- В місті таких дівчат, як вона, немає.
-Так, немає! Але ми з нею дуже різні! Ми люди з різних світів! Не думаю, що вона зможе адаптуватися до життя в місті. До того ж, я ще не готовий одружуватися і заводити купу дітлахів!
-Так скажи про це батькові! Хіба він тебе не зрозуміє?
-Я говорив йому про це, але він навіть слухати не хоче. Сказав, що якщо я не одружуся з нею, то буду працювати на будівництві і тягати мішки з цементом, щоб заробити собі на прожиток.
-Капець! І що ж ти будеш робити?
-Не знаю,- зітхнув Артур.- Спробую вмовити Марго одружитися, а коли батько оформить на мене всі потрібні документи, розлучуся. Батькові поясню, що не зійшлися характерами.
-А якщо вона не погодиться?- Філ з іронією посміхнувся.
-Марго, і справді, міцний горішок, але я впевнений, що зможу вмовити її,- впевнено відповів Артур.
-А раптом у тебе нічого не вийде, Арчі?
-Хлопці, ви що, сумніваєтеся в мені? Запам"ятайте, що жінки обожнюють героїв!
   Друзі, посміхаючись, поглянули один на одного.
-Ви що, і справді, не вірите? Пропоную парі!- з азартом промовив Артур, але враз замовк, побачивши, що до нього знову наближається Крісті.- Я поїду додому, щось у мене розболілася голова,- він підвівся і розрахувався з барменом.
-Арчі, тебе полікувати?- Крісті ніжно взяла його за руку і поглянула на нього своїми великими блакитними очима.
-Не треба! Бувай! Я потім зателефоную,- холодно промовив Артур і залишивши Крісті розгублено стояти посеред бару, поїхав додому.
   Вночі він погано спав, йому снилася Маргарита. Вранці  він прокинувся, вже знаючи що саме буде робити далі.
   Прийнявши душ і стильно одягнувшись, він спустився в їдальню.
-Доброго ранку, синку!- Інесса Вікторівна поцілувала його в щоку. 
   Вона дуже його любила і, не зважаючи на те, що син вже був дорослим, завжди вранці і ввечері цілувала його, як у дитинстві.
-Доброго ранку, мамо!- Артур поцілував матір.
-Синку, ти такий гарний,- захоплено промовила Інесса Вікторівна, милуючись ним.- Куди це ти зібрався в таку ранню годину?- поцікавилася вона.
-Батько, напевно, тобі вже розповів про те,що хоче, щоб я одружився з племінницею фермера,- зітхнув Артур.
-Так, синку, розповів,- обурено промовила Інесса Вікторівна.- Він зовсім на старість з глузду з"їхав! Ну як таке можливо? Ти і якась провінціалка? Нас засміють люди! Цей шлюб буде нашою ганьбою на все місто, їй Богу!- жінка скрушно похитала головою, схопившись за серце.
-Не впадай у відчай, матусю! Маргарита не лише красива дівчина, а ще й розумна...Я спробую домовитися з нею про фіктивний шлюб. Якщо вона погодиться на це, то ми скромно розпишемося, зареєструємо шлюб, щоб батько заспокоївся. А через деякий час, коли він оформить на мене всі необхідні документи, тихенько розлучимося, без скандалів і судів. Звісно, доведеться їй заплатити кругленьку суму за участь у цьому шоу. Зате потім я буду знову вільним!
-Навіть не знаю, синку, що й сказати. А раптом ти не зможеш домовитися з нею?
-Зможу, мамо, не хвилюйся! Я зараз же поїду до Маргарити і не повернуся додому, поки вона не погодиться! Але це наш з тобою секрет! Батько про це нічого не повинен дізнатися! Добре?
-Звичайно, мій золотий хлопчику, звичайно! Щасливої дороги тобі і везіння, синку!