3

Мене будить вранішнє сонце. Спрага мучить страшенно. Губи потріскані і кровоточать, коли я провожу по ним шершавим язиком. Я мокрий до нитки. Проте вже майже не нудить. Підвожуся. Слабкість в тілі страшенна.Вихожу із машини і чую як шумить вода. Треба Попити. В такому стані, як я зараз, я просто фізично не зможу вести. Прямую на шум води. Спрага гонить все далі. Голова розривається від болю. Омріяного струмка чи річки досі не видно. Чую якесь шарудіння. Обертаюсь дика свиня розкопує рилом землю. Поряд з нею малі полосаті поросята. Почитаю задкувати. Несподівано на щось наступаю і чую виск. Прокляття, я наступив на порося. Свиня нашорошується в мій бік і агресивно хрючить. Ікла в неї дебелі. Якщо вона мене ними поранить, мені кінець. Починаю тікати. Адреналін і переляк долають трохи сили. Не знаю скільки і в яку зі сторін я біжу, але в поспіху не дивлюсь під ноги і чіпляю корінь. Далі я кубарем лечу і скочуюсь в якесь урвище отримавши ще один удар по голові. Мене огортає темрява. 

Прокидаюсь я у сутінках. Накрапає тощ. Він стікає обличчям і спраглими губами. Я намагаюсь торкатись шершавим язиком розпухших мокрих губ. Та крапель так мало. Складаю долоні човником подумки радіючи, що відчуваю руки. Випиваваю з дрижачих долонь воду, яку вдається зібрати. Та її так мало. Повертаю одну ногу ціла. Та в правій в ступні та кісточці пульсує біль. Мабуть вивих-це в найкращому випадку. Намагаюсь звестися. Попім обережно сідаю та біль все одно прострілює праву ногу. Голова болить, але меньше і майже не паморочиться. Намацую на землі палку об яку можна спертись. Вона має розгалуження як велика рогатка. Спиваючись на неї і на стовбур сусіднього дерева об яке я на щастя не вбився підводжусь на ноги. І майже плачу и від болю повертаюсь до пагорба з якого я злетів. Він не великий але майже прямий. Мені на нього не здертися. Отже не повернутись до машини. Шкутильгаю по темному лісу. Майже стемніло. І тут перше щастя - невелика річечка з водою. Я страшенно радію. За кілька хвилин дошкандибую до неї. Падаю на коліна, наскільки можу обережно. І починаю жадібно пити. Мені здається я выпиваю ціле відро. Віддихуюсь і починаю знову пити. Губи саднять. Зуби зводить від холоду, але я щасливий. Відмапавшись. Вдосталь напившись і умившись я відчуваю неабияке полегшення. Та треба рухатись. Температура падає. Мене берут дрижаки в мокрому від дощу та поту одязі. Але куди іти в темряві? Я озираюсь по сторонам. Потім беру свій іпровізований ціпок і шкутильгаю далі навмання. Але мої кроки ніби відлунюють. Ніби за мною хтось іде. Зупиняють, Обертаюсь. Нікого. Та тільки починаю йти знов той же ефект. Я зупиняюсь-кроки зупиняються. Неприємне, моторошне відчуття. Раптом між дерев я бачу світло і радію наче мала дитина. А даремно-мої неприємності стануть ще серйознішими...