Ось і новий розділ. Трішки затрималась та закінчила, як тільки змогла.
Очікую на ваші відгуки і приємного читання :)
Ваша, Ретта Кім.
***
- Якого дідька?!- крикнув я.
Карін уже пів години тому мала бути на роботі. На дзвінки вона не відповідала. Вже хтозна-який виклик переадресовувався на автовідповідач. Я вилаявся і набрав Метью.
- Мені однаково чим ти зараз займаєшся – кидай все і кулею лети в офіс,- розгнівано промовив я,- підміниш мене.
- Що трапилось?- тільки запитав він.
- Не твоя справа! Щоб за пів години був на місці,- я ледь стримувався, щоб не накричати.
Я завершив дзвінок і зірвався з місця, прямуючи до машини. Та в проході стояла Альба.
- Мені здається, що ти відмовилась мені допомагати,- я роздратовано глянув на неї.
- Чого такий нервовий?- з насмішкою запитала дівчина.
- Це точно не твоя справа,- мої нерви почали здавати,- відійди.
- Стоп,- вона зупинила мене,- що сталось?
- Карін не прийшла на роботу і не відповідає на дзвінки!- прикрикнув я,- задоволена?
Якийсь час вона мовчала, обдумуючи почуте.
- Гаразд. можливо вона таки на дещо здатна. В крайньому разі, розуму, щоб дати тобі спокій, вистачило,- промовила демониця і додала,- хороші новини.
- Рано радієш,- я усміхнувся,- я знайду її і поверну. Подобається тобі це, чи ні. І не смій її ображати.
- Вона й сама непогано огризається,- хмикнула рудоволоса.
- Не смій,- повторив я.
- Вона любовними зіллями не займається часом? Занадто швидко ти здався. Це для тебе не властиво.
- З нею – властиво все. Стільки років живеш, а нічому не вчишся. От закохаєшся – тоді й поговоримо,- промовив я і оминув її. Нічого час витрачати,- і ще одне,- додав я,- посидь тут, доки Мет прийде.
Я обернувся і швидко попрямував до виходу. Потрібно перевірити її квартиру. Я ж ще вчора увечері говорив з нею… як знав, що потрібно було її забрати до себе. Чому я не прислухався до своїх відчуттів?! Начхавши на усі правила дорожнього руху, за десять хвилин я вже був на місці і підіймався на шостий поверх. Смикнув за ручку – зачинено. Діставши з кишені ключ, відчинив двері й завмер на порозі.
Меблі були накриті тканиною, речей Кари видно не було, а її телефон лежав на столику. Твою ж… гнів пробирав все більше і я ледь стримувався, щоб не розбити що-небудь. Вона поїхала… поїхала! І нічого не сказала!
Задзвонив телефон. Телефонував Юн Мін.
- Де вона?!- мало не заричав я, не чекаючи, доки вампір заговорить.
- Що сталося?- запитав він.
- Карін поїхала!
- Що, вже?- вирвалось в Юн Міна і він різко замовк.
- Ти. Знав. Що. Вона. Поїде!- викрикував кожне слово я, відчуваючи що сила виходить з-під контролю.
Руки деформувались, переходячи у часткову трансформацію. Не втримавшись, я зі всієї сили вдарив кулаком в стіну.
- Вона дуже просила не говорити,- промовив він,- я не знав коли вона поїде.
- Що вона тобі розповіла?!
- Припини трощити її квартиру, Дейн. Вийди звідти. Я зараз буду,- скомандував вампір і кинув слухавку.
Ще один удар в стіну і я опустився на підлогу. Мене переповнював гнів навпіл зі страшенним хвилюванням. Те, що це дурне вперте дівчисько вже покинуло країну – сумнівів не було. Знайти її – тільки справа часу. Головне, щоб з нею нічого не трапилось. Чорт! Дай мені тільки тебе знайти, Кара! Не знаю, що зроблю з тобою.
- Раджу тобі залишити все як є і забути.
Я підняв голову і побачив пернатого.
- Що ти накоїв?!- прогарчав я, притиснувши його до стіни.
- Виправив ситуацію,- спокійно відповів він.
- Що. Ти. Накоїв?!
- Заспокойся, демон,- холодно промовив страж,- тобі так хочеться повторення історії? Так подобається втрачати близьких? Дівчині, от, не подобається – вона зробила те, що мала.
- Що ти їй наплів?
- Досить лякати мене своїм демонським поглядом – на мене це не діє. Просто змирись з цим. Тобі не можна зближуватись ні з ким. Особливо з людьми. Це як дірка в захисті для вищого демона, Дейн. І вона стане першою ціллю. Пам'ятай про це,- промовив Келестин, зблиснувши очима, і розчинився у повітрі.
- Чорт! Чорт! Чорт!
Я знаю, що він має рацію. Але повтору не буде. Її захист – на першому місці. Тому вона має бути поруч зі мною. Завжди.
- Я просив тебе покинути квартиру. Чи ні?- в квартиру зайшов Юн Мін.
- Що вона тобі розповіла?- вже трохи спокійніше промовив я, знову опустившись на підлогу і прикривши очі.
- Її поява порушила ланцюжок подій. Карін не мала тут бути. І, тим паче, вона не мала з тобою зустрітись. Келестин сказав їй, що вона змінює долі людей, з якими зустрічається і це може привести до жахливих наслідків. Для неї в тому ж числі.
#2515 в Любовні романи
#602 в Любовне фентезі
#1215 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 19.06.2020