Розділ 2. Знайомство

А ось і новий розділ:)

Ваші відгуки і зірочки розблять мене щасливою і спонукають до роботи. Сподіваюсь, вам сподобається. Приємного читання:)

Ваша, Ретта Кім.

***

Ми з подругами сиділи в нашому кафе й обговорювали тиждень, що повільно наближався до свого закінчення.

- все ще повірити не можу, що ти не обмінялась з ним контактами,- вкотре промовила Каміла.

- Ти тепер будеш мені до скону про це нагадувати?- запитала в неї я.

- Я думаю, що він обов'язково попросив би, якби дійсно хотів,- промовила Лісса.

Лісса – блакитноока білявка, що розбивала вщент всі можливі стереотипи. Навчаючись на дизайнера, відмінно розбиралася в моді і мала витончений смак, та попри це могла одягнути перше, що попаде під руку(хоч це бувало рідко). Дівчина-енциклопедія, що знала все і навіть більше, могла перемогти у будь-якій суперечці: від найінтелектуальнішої до найдрібнішої. Охочіше залишиться вдома, замість того, щоб піти з нами на вечірку. У цьому вся Лісса.

- Ну, якщо не попросив, значить знає, що ви ще зустрінетеся,- винесла свій вердикт Камі.

- Ой...- тільки й зітхнула я. Зустріч з Келестином не входила до списку моїх бажань. Про стражів ходить занадто багато різних чуток.

- То ви вже завтра на практику?- перевела тему Лісса.

- Ну, не зовсім так. Хто починає практику в п'ятницю?- замість пояснень промовила Камі.

- Завтра ми йдемо в компанію, аби узгодити все, з так званими керівниками,- пояснила я,- а вже в понеділок почнеться повноцінна робота. Практикою це важко буде назвати.

- І де ви будете працювати?

- Ти нізащо не здогадаєшся, хто керівник компанії, у яку потрапила Карін,- з посмішкою промовила Каміла, знову перевівши тему у потрібне їй русло,- це те ж саме, що й лотерею виграти.

- Угу, про те, що ти спілкуєшся з його братом, ти змовчала,- невдоволено промовила я,- а як про мене розповідати, то, будь ласка.

- Зачекайте, про кого ви говорите?- запитала Лісса.

- Про Дейна і Метью Оттвудів,- промовила Камі.

У погляді Лісси промайнув подив – вона знає про кого йде мова.

- А... Ти його бачила?- звернулась до мене вона. Я розуміла, що її щось цікавило, але не розуміла, що саме і навіщо. Лісса інколи поводилася дивно. Але ми настільки звикли до цього, що майже не зважали на це.

- Зустріла його один раз,- промовила я, згадуючи образ демона,- думаю, буде нелегко.

- Ти завжди робиш висновки занадто швидко, Карін,- невдоволено промовила Камі,- ти бачила його всього кілька секунд.

- Моє чуття мене ніколи не підводило...- тихо промовила я. Не хотілось сперечатись з подругою. Але й від вищого можна очікувати чого завгодно.

- А ти, Камі?- запитала Лісса, перевівши зацікавлений погляд на неї.

- А що я? Мет дуже цікава особистість,- промовила Каміла.

- Та ще б ні…- пробурмотіла я. Лісса кинула погляд на мене і знову повернулась до Камі.

- Не розумію, чим ти незадоволена, Карін,- подруга глянула на мене,- Мет дружній, добрий, відкритий… Я можу продовжувати цей список вічність,- вона опустила обличчя на руки і мрійливо зітхнула,- слухайте, дівчата, він хлопець мрії.

- Може все-таки не варто?- обережно запитала Лісса,- все занадто ідеально виглядає.

Я була надзвичайно вдячна за її слова, але лише кивнула. Всю ідеальність руйнує те, що він демон. Теж може втнути що завгодно.

- Ти що підтримуєш Карін?- Каміла глянула на білявку з недовірою,- чому ви такі вперті? Ви тепер всіх хлопців відсіювати будете?- вона перевела погляд на мене,- це те ж саме, що й дивитись на їжу. Ви ніколи не дізнаєтесь, яка вона на смак, доки не спробуєте.

- Він тобі подобається?- запитала я, склавши руки на грудях, і перевела погляд на вікно. Схоже мені доведеться переговорити з Метью, аби він чого зайвого не зробив.

- Та якщо й так,- ухилилась від відповіді подруга,- в будь-якому разі, вам нічого не змінити,- вона глянула на годинник,- в мене зустріч з ним за чверть години, тому мені час,- Камі піднялась і, попрощавшись, вийшла з кафе.

- Схоже її образили наші слова,- промовила Лісса, проводжаючи подругу поглядом.

- Поображається і перестане,- сказала я і поклала телефон в сумку,- зрештою,  ми бажаємо їй найкращого. Ти зараз куди?

- Мені потрібно ще забігти в студію,- промовила Лісса і посміхнулась,- ми працюємо над новою колекцією. А ти?

- Думала прогулятись. Заодно зайду в книжковий – приглянула собі одну книжку.

- Збираєш книжкову полицю?- Лісса піднялась, взяла сумочку і попрямувала до виходу. Я теж піднялась і наздогнала її.

- Та ні. Просто сподіваюсь, вона допоможе мені в роботі.

- Все ще перекладаєш? Не забагато роботи буде? Оттвуд спуску не дасть.

- Ти знаєш його?- я уважно глянула на неї.