Розділ 8.

Ярослав

Після того, як Надія зникає за високими ворітьми, я ще декілька хвилин стою мов той бовдур і дивлюся їй услід. Мене переповнюють змішані почуття і я не зовсім розумію, що зі мною відбувається.

Вона так щиро намагається відгородитися від мене, втекти, заховатися, і я починаю підозрювати, що вона мене боїться. 

Я і сам себе не впізнаю. Замість того, щоб зайнятися новим проєктом,  катаюся з нею по місту і ні краплі про це не шкодую. На роботі повний капець, але я не відчуваю своєї провини. Мене більше хвилює Надія і ті дивні почуття, які вона в мені пробуджує…

Розумію, що так не повинно бути, але мене притягує до неї. Як би не опирався, як би не намагався позбутися її у своїх думках, в мене не виходить.

Ще й ця її вагітність ніяк не виходить з голови. Цікаво, коли ми тоді в номері займалися з нею коханням, вона вже була вагітна, чи ні? Якщо довіритися логіці, то, мабуть, так… 

Боже, про що я думаю? Наче, це так важливо. Жанна і так мене ревнує до божевілля, а я і далі продовжую думати про іншу жінку. Досить!

Знову дзвонить телефон, який вкотре приводить мене до тями. Ви, мабуть, здогадуєтесь, хто телефонує. Так. Це вона. Жанна. Жінка — послана мені Богом, тільки не знаю, за які гріхи…

— Слухаю, Жанночко, — намагаюся вичавити з себе якомога м'якші слова, підходжу до автомобіля і нарешті сідаю за кермо. 

— Ярику, нам треба сьогодні побачитися. Я вибрала декілька варіантів ресторанів для святкування нашого весілля. Хочу, щоб ми разом подивилися і обрали найкращий, — швидко вирішує змінити тактику Жанна. Декілька хвилин тому вона наполегливо виносила мені мізки, кричала, що я їй зраджую і, що я найгірша людина на планеті, але зараз, чомусь, Жанна вирішила обрати іншу стратегію. 

— Ти ж знаєш, що я повністю довіряю твоєму смаку. До того ж, в мене назбиралося купа справ на роботі, та й ти вчора говорила про нічну зйомку. Чи її знову  перенесли? 

— Мій партнер по знімальному майданчику захворів, тому сьогодні я повністю вільна. Може, ти все ж таки знайдеш спосіб втиснути мене у свій щільний графік. Я скучила, — продовжує давати на жалість, але я не здаюся.  Вперто і свідомо уникаю зустрічі з нею.

Не хочу знову виясняти стосунки. Мені треба розібратися в собі, а то, здається, я зовсім заплутався.

— Вибач, Жанно, але сьогодні без мене. Пізніше тебе наберу.

— Як завжди, — невдоволено бурчить в слухавку і різко обриває дзвінок. От в цьому вся Жанна. Запальна, ревнива, але до біса вродлива. Не буду лукавити, саме через її красу я на неї і запав. Довго добивався, обдаровував дорогими подарунками, голову втрачав, а коли ми почали зустрічатися здавалося, що я закохався без пам'яті. Потім все різко змінилося, наче, в один момент хтось обрубав цей тісний зв'язок між нами.

Жанна постійно зникала на зйомках, а я працював над купою проєктів, навіть не усвідомлюючи, як ми почали віддалятися одне від одного. Вона почала діймати мене ревнощами, а я втомлювався їй доводити свою вірність. 

Мабуть, та ніч в готелі була якась знакова. Я свідомо пішов на зраду, адже вже тоді вирішив, що наші стосунки себе вичерпали. Починати все з початку було поганою ідеєю. Зараз я усвідомлюю це, як ніколи раніше, от тільки, як донести свою точку зору Жанні? І чи варто так кардинально змінювати своє життя?

****

Як тільки я з'являюся в офісі, на мене одразу накидається Ольга і завалює купою запитань про стан Надії. Я не знаю, що їй відповісти, адже вагітність — це щось таке особливе, і, мабуть, дуже особисте. Не впевнений, що Надія хотіла б кричати про це на весь офіс, а судячи з репутації Ольги — вона ще та пліткарка. 

— Надія вже вдома і з нею все гаразд, — швидко запевняю її, але йти в кабінет не поспішаю. — Було б добре, якби ви написали її номер телефону. Ви ж розумієте, вона ландшафтний дизайнер і постійно повинна бути на зв'язку, а я навіть зателефонувати до неї не можу.

Ольга дуже підозріло мене розглядає, але все ж таки виконує прохання і швидко пише номер на папері. 

— Щиро вам, дякую, — вдячно киваю і задоволений собою ховаюся у свій тимчасовий кабінет.

****

Надя

Вдома мені завжди було значно краще, а сьогодні я взагалі відчула повне блаженство. Поївши, заковтнувши жменю пігулок і відкинувши думки про Камінського я з чистою совістю завалилася у затяжну сплячку. Ще ніколи не відчувала себе такою відпочившою і сповненою сил. 

Прокинувшись я одразу взяла до рук телефон і трохи очманіла. По-перше, вже була, майже, дев'ята вечора, а по-друге, в мене висіло одне непрочитане повідомлення, що надійшло з незнайомого номера. 

Спочатку я вирішила, що це Гліб, але потім вчасно згадала, що його номер у чорному списку. Вагаючись, я все ж таки відкрила його і … остаточно розгубилася.

"Надіє, як ви себе почуваєте? Якщо вам погано, можете залишитися вдома до кінця тижня. Ярослав. "

О Господи! Він мені написав, сам. Перший. Навіть не знаю, як реагувати, адже це так неочікувано і … мило. 

Невже він дійсно хвилюється? А, може, Ярослав просто хоче дізнатися, чи буде завтра вільний кабінет? Мабуть, я напружую його куди більше, ніж він мене.