Розділ 2.

***

До будинку добираюся на таксі. На душі так бридко, наче туди хтось нагадив. І цей хтось — Ярослав Камінський, який подумав, що провів ніч з повією! Навіть не знаю, що може бути гіршим за це.

Опинившись в порожньому будинку я не витримую гнітючої тиші, телефоную Саші в надії вилити душу і заодно запитати, яким чином цей чоловік опинився в моєму номері. Добре, що подруга, майже, одразу відповідає на мій дзвінок, хоча, здається, мені ні на краплю не легшає.

— Надь, нарешті, — випалює вона. — Як все пройшло? — запитує нетерпляче.

— Саш, все жахливо! Дуже погано! Відчуваю себе брудною, — виливаю все, що на душі, а сама подумки прокручую кляту ніч. Чорт, все починалося надто добре, щоб закінчитись з таким результатом.

— Боже, Надь, ти можеш нормально пояснити, що сталося? Він не захотів? Ти йому розповіла? Що? — допитується Саша, навіть не підозрюючи, що все набагато гірше!

— Я переспала з Ярославом Камінським, — приголомшую її зізнанням, на кілька секунд  завмираючи в очікуванні бодай слова, але здається, Саша шокована не менше за мене.

— А як же Гліб? — після довгої паузи запитує вона. — Чи ти ходила на побачення не з ним? — вбиває мене своїм припущенням.

— З ним! — одразу запевняю її. — Побачення з Глібом пройшло ідеально, якби тільки не кепський фінал. Його викликали на роботу якраз в той момент, як ми підійшли до готелю. 

— Очманіти! — не стримує свого здивування Саша. — А як тоді так вийшло, що ти переспала з Камінським? — по її спантеличенні я підозрюю, що вона тут ні до чого, хоча, перевірити не завадить.

— Це я в тебе хочу запитати, як так вийшло, що цей чоловік вже чекав мене в бісовому номері? — запитую значно жорсткіше. Має ж бути хоч якесь логічне пояснення, яким чином він там опинився?

— Що? Ти гадаєш, це я його туди запросила? — різко обурюється подруга і я розумію, що вона так само вражена, як і я. 

— Я не знаю! Просто намагаюся розібратися, як так сталося? — Хоча, мабуть, розбиратися надто пізно. Після бою, як то кажуть, кулаками не махають, а після сексу? 

— Може, для початку треба було в нього запитати? Чи ви там взагалі не розмовляли? — Саша навіть не уявляє наскільки влучає в ціль. Те, що було між нами, слабо нагадувало діалог.

— Наша розмова почалася трохи пізніше того, як все сталося. До того ж, він подумав, що я повія! Уявляєш? — досі не можу забути це приниження. Всередині все пече від розчарування.

— От виродок! І ти так просто це все залишила?  Навіть не з'їздила йому по писку? Не пригрозила адміністрації готелю судом? Не влаштувала скандал? 

— Яким ще судом? Ти в своєму розумі? Мене ніхто не змушував з ним спати, отже винна тільки я сама. — Теж мені вигадала, скандал. Зрештою, я отримала те, що хотіла, а може, навіть більше...

— Разом з твоєю овуляцією з тебе випливли останні мізки! А якщо ти завагітнієш? Про це ти подумала? Чи Камінський теж в штати переїжджає, назавжди? — Саша продовжувала бити по живому. 

Про це я подумати не встигла. 

— Я не знаю, Саш. Я вже нічого не знаю, — важко зітхаю, зовсім не усвідомлюючи, що далі. — Буду надіятися, що в місті мільйоннику ми перетнутися не повинні. Я звичайно, не виключаю такий варіант розвитку подій, але він надто мізерний, щоб починати хвилюватися.

— Досі не можу повірити! Ти і Камінський! Капець! Цікаво, чи його наречена знає, який він жеребець? 

— А в нього є наречена? — мені, звісно, байдуже, але зараз чомусь я трохи засмучуюсь, адже мені навіть шкода її стає. 

— Надь, ну ти, наче, з місяця звалилася! В журналі навіть писало про їхні заручини. Правда, ім'я її не пам'ятаю, але здається, це якась актриса. 

Ще раз остаточно переконуюсь, що всі чоловіки хтиві виродки. Особливо такі привабливі, як Камінський. 

Все таки, добре, що я так швидко втекла.

— Ну тоді щастя їм і кохання неземного. А мені і так добре. Надіюся, скоро стане ще краще, — поглядаю на свій плоский животик і погладжую його рукою. Як то кажуть, надія помирає останньою, а я взагалі, дуже живуча!

— Так і буде, мила, — підтримує подруга. — Але подробиці вашої ночі ти мені все одно розкажеш у всіх деталях. Я скоро буду, — випалює вона і відключається. 

Байдуже, що вже друга година ночі. Якщо Саша щось вб'є у свою голову, її вже ніхто не зупинить.

****

Ярослав

Після цього, як ця навіженна покидає номер, я довгих декілька хвилин намагаюся проаналізувати її слова. 

Якщо вона не повія, тоді хто? І якого біса Жанна призначила мені зустріч в її номері?

Звісно, треба все ретельно перевірти, але ця дівка надто впевнено репетувала, що номер саме її!

Нічого не розуміючи швидко одягаюся і спускаюся до рецепції. В білявки дізнаюся на кого заброньований номер і покриваюся шоком, коли вони називає абсолютно незнайоме ім'я та прізвище. Звісно, я навіть не збираюся запам'ятовувати, як звуть цю божевільну. Мене цікавить тільки одне: Жанна зовсім здуріла? Якого біса вона призначає мені зустріч в номері невідомої жінки? Невже, вона дійсно вирішила мене перевірити? Якщо так, то це вже занадто! Я на відміну від неї не намагаюся контролювати кожен її крок і не підозрюю постійно в зрадах. Зараз мені здається, що я дуже поспішив, коли зробив їй пропозицію. Ми настільки різні, що мене починає тіпати від її ревнощів. А найгірше те, що я ні краплі не шкодую! Навіщо був весь цей цирк? Хоч вбийте мене, але я не зрозумію.