Розділ 1.

— Надь, не розумію, чому ти вагаєшся? Ти ж хочеш дитину, хіба ні? — подруга намагається розібратися в тому, що мені й самій не під силу. 

— Дуже, — швидко киваю прострілюючи її своїм обнадійливим поглядом. — Ти ж знаєш. От тільки, мене трохи бентежить те, що все це якось не правильно. Виходить, що я просто використаю його  заради власних цілей, а це, чорт забирай, зовсім не чесно! — обурююсь від власного ж плану. Здається, я остаточно заплуталась.

Так, я дуже хочу дитину. І до цього моменту я була впевнена,  що мій план, переспати з колишнім одногрупником, досить навіть непоганий. Гліб Руденко, аж занадто правильний. Не вживає алкоголю, не курить, хронічними хворобами не страждає, я дізнавалася, адже це для мене стоїть на першому місці. Він ідеальний кандидат на роль батька для моєї дитини! До того ж, через місяць він назавжди їде у штати і, якщо в нас все вийде, Гліб ніколи не дізнається про існування цього малюка!

Знаю, що це егоїстично, але що мені робити? Штучне запліднення я відкинула одразу, адже це теж якось не по-людськи. 

Самі подумайте, народжу я дитину, він підросте і почне розпитувати де його тато, а мені, як взагалі це пояснювати? Синку, або, донечко, так сталося, що  ти з пробірки? А якщо, двійня? Я читала, що в процесі штучного запліднення часто народжуються двійні. Ні, для мене це вже якось занадто.  А мій план куди простіший і менш затратніший. Двійню також виключати не варто, але це вже як вийде... Тільки ж чому так страшно?

— Не чесно? — обурюється подруга. — А як чесно? Може, скажеш йому прямо: " Глібе, давай ми з тобою переспимо, я завагітнію, народжу від тебе дитину, а ти йди собі лісом, бо постійний чоловік мені й дарма не треба! Я ж така вся самодостатня жіночка, якій для повного щастя і остаточної реалізації в житті залишилось тільки народити дитину!" — Саша завжди вміла швидко підбирати потрібні слова. Саме за це, я її і люблю.

— Ну, гаразд, — заспокоїлась я. — Ти мене переконала. Чорт із ним, з тим Глібом! Не збідніє на декілька мільйонів сперматозоїдів! Зараз же домовлюся з ним про побачення.

— Що, вже? Ти не занадто поспішаєш? Я розумію, що твій біологічний годинник цокає, але ж не настільки, щоб перти, як танк?

— Сашо, ти розумієш, що Гліб через місяць їде! В мене немає стільки часу! До того ж, в мене сьогодні  дуже сприятливий день і, якщо я витрачу його дарма, сама собі не пробачу! — промовляю ледве не в істериці і бачу, по очах Саши, що вона нічого не розуміє, однак більше не заперечує.

— Допомога потрібна? — примирливо запитує подруга обійнявши мене за плечі.

— Ні, — хитаю головою, але трохи подумавши вирішую, що все ж таки не відмовлюсь. — Ти знаєш, так. Забронюй будь ласка номер в готелі на моє ім'я, а я тим часом підготуюся до майбутнього побачення, — промовляю і різко зіскакую з дивану. Мчу в свою кімнату, відкриваю шафу і починаю перебирати свій гардероб. 

— Ти мала на увазі, до майбутнього сексу? — іронізує Саша, хоча насправді вона цілком права. 

Саме це я і мала на увазі. Тільки трохи не врахувала, що все піде не за планом…

****

Спочатку, все було ідеально. Ми гуляли по нічному місту, багато розмовляли, потім сиділи в ресторані і, здавалося, що побачення складається якнайкраще, але один телефонний дзвінок повністю спаскудив  мій ідеальний вечір. Гліба викликали на роботу! От якраз в самий непідходящий момент задзвенів його телефон і по серйозному вигляду обличчя я зрозуміла, що це кінець!

Невже не можна було зателефонувати на двадцять хвилин пізніше! Думаю, ми запросто могли б впоратися до того часу, адже вже стояли на порозі крутого п'ятизіркового готелю, на який я, між іншим, не пошкодувала купки грошей! 

Ще ніколи провал не здавався таким болючим.

— Надь, вечір був чудовим. Мені дуже шкода, але  цей проект надзвичайно важливий для мене, і, якщо я не закінчу його до від'їзду, боюся, в штати мене ніхто не відпустить, — а ось цього мені точно не треба. Хоча, яка тепер різниця! Запланована ніч запліднення все одно не відбулася. 

Ну от чому я така нещаслива? А все так добре починалося.

— Я все розумію, — намагаюся не показувати свого масштабного розчарування, яке, мабуть, написане в мене на обличчі. — Побачимось, — швидко цілую його в губи і махаю рукою на прощання, як та ідіотка.

Він віддаляється, а я досі не можу зрушити з місця. Мій план з тріском провалився. Бажання повертатися додому немає, і, якби не сильне бажання завагітніти, зараз я б не відмовилась від міцного алкоголю. 

Зрештою, хитаю головою і вирішую залишитися в готелі, який все одно оплачений. 

Ліниво плетуся до високої стійки, називаю своє прізвище, беру ключ і збираюся рушити в номер, як струнка білявка з рецепції вирішує мене приголомшити.

— Надіє Кирилівно, вас вже очікують в номері.

Я різко зупиняюся, від несподіванки ключі падають на підлогу і я не поспішаю їх піднімати. Повертаю голову до дівчини і переконуюсь, що вона не жартує.

Швидко беру себе в руки, роблю глибокий вдих і нарешті піднімаю кляті ключі з підлоги.

— А хто? — запитую нервово посміхнувшись. Всередині все тремтить від страху, тому що крім Гліба, я більше нікого не запрошувала.