1

- Танюш, - залітає Лілька до кабінету, захекана, от-от здається знепритомніє - вони вже в залі для переговорів, Приходько наказав негайно тебе привести.

Я дивлюся на неї і в самої паніка починає полонити все тіло.

- Ліль, заспокойся…я бачила, як вони під'їхали, вже йду.

Лілька кілька разів киває головою, але продовжує стояти й дивитися на мене. Швидко складаю папери в теку, хапаю флешку та повертаюся до неї.

- Ходімо!, - запитую серйозним тоном, від чого вона аж підстрибує на місця. Очиська величезні дивляться на мене і не розуміє що їй кажуть.

Відходжу від столу, хапаю Лільку під руку, й разом виходимо з кабінету.

Напівдорозі до зали, повертає голову і прикладає руку до рота.

- Що? - запитую, закотивши очі.

Ось таки Лільки сцени, я вже сприймаю так, як має бути.

- Кава? - скрикує вона

Я зупиняюсь.

- Ти серйозно? - питаю, втупившись у неї.

- Ну... я ж не встигла, - виправдовується вона, злегка знітившись. 

- Ліля, нас чекає Приходько. З «ними». А ти про каву?

- Приходько, наказав ще каву принести

Я посміхаюсь, не стримуючи здивування:

- Що?

- Ну… так. Він як побачив, що я без підноса - мало очима не вбив. Сказав: «І каву теж. І швидко!» - передає Лілька його інтонацію так, що я майже бачу цього Приходька перед собою.

Я закочую очі й тихо бурмочу:

- Ну звісно, дипломатія по-нашому: флешка, документи… і кава.

Лілька вже розвертається назад:

- Я швидко, бери місце - я принесу. Їм три чорні, без цукру, Приходьку з молоком, тобі як завжди, так?

- Тобі в шпигуни треба, не в офіс, - шепочу й киваю.

Вона зникає в коридорі, як маленький тайфун. А я лишаюсь перед дверима, намагаючись заспокоїти дихання.

Натискаю на ручку. Вхід.

Усі голови повертаються до мене, як на репетиції театру. Приходько кидає короткий погляд, наче каже: де кава?

- Доброго дня, - кажу спокійно. - Кава вже в дорозі.

Один з «них» - в сірому костюмі, з проникливим поглядом - злегка усміхається. Нарешті хтось живий.

Сподіваюсь, ми не забагато вимагаємо? – питає англійською.

Зовсім ні. У нас це частина протоколу, – відповідаю тією ж мовою.

На екрані з’являється логотип компанії. Флешка працює, слайди перемикаються. За спиною я чую легке клац - двері. І вже за мить переді мною стоїть Лілька з підносом, ніби щойно вийшла з фільму про ідеальних асистентів.

- Кава, як замовляли, - майже співає вона.

Я ловлю погляд Приходька. Його очі трохи теплішають. 

Лілька - героїня дня.

Тепер ми готові.

Дякую за лайки, не забувайте підписатися на мене.
Запрошую в telegram та tiktok.
Буду рада чути ваші думки❤️❤️❤️