- Ти з глузду зїхала?!
- Щ-Що? - з жахом запитала Афіона в свого чоловіка дивлячись на його поранену руку.
- Я знаю що тобі не подобаюсь але це не привід так робити!
- В-Ваша Ваша рука...
- Все добре. Краще за себе переживай!
- а-а-але! - вбільшості дівчина не заїкалась але коли вона стоїть перед своїм чоловіком в такій ситуації, це вибиває із строю всіх.
- Про що ти тільки думала?!
- Я...
- І взагалі як тобі такі думкив в голову прийшли?!
Після довгих запитать на тип вказаних вище Гересу чомусь подумалось що його молодадружина скоро заплаче тому він обережно поклав її в ліжко накривпокривалом та сів біля неї.
- Вибач...
- За що? - не розуміючи промовила дівчина.
- Я сам виноватий в тому що сталось... Щей накричав на тебе... Сам не знаю що на мене нашло.
- Чому ви такі добрі?
- Ти про що?
- Про вас і ви досі з глубокою раною...
- За це не переживай до ран я звик, а добрий я тому що ти мо дружина. Ми сімя, хоча ніразу і не бачились.
- Але чому Ви говорете що вині ви?
- Тому що якби не я цього не було б. Я радий що з вами все добре.
- Ви не здаєтесь мені поганою людиноя як говорять про вас. Навіть навпаки!
- А Ви як я розумію любите жартувати. - з посмішкую промовив чоловік.
- Раніше я думала що ви будете злим.
- Я не злий а висновки в людей від мого росту, часу на кордоні імперії , та роду, у нас всі були, не дуже приємні в співрозмові...