Поїздка Афіони відбулась на ранок наступного дня. Карета була готова, сукня також. Дорога була різна, тут рівна, там з камінням, А там її взагалі не було.
Поїздка була довга, зайняла вона 7 днів і 7 ночі. Заїхавши в землі герцога, почувся рик звірів. Коні побігли незрозуміло куди й з якою швидкістю. На горизонті були великі пре великі пре великі звірі чи вовки чи ведмеді, а може і лисиці?Вони перевернули карету, дивовижним чином її пасажирка зосталась цілою. Рицарі які її супроводжували розділились на 2 групи 2-3 рицарі билось всі інші разом з кучером бігли хто куди. Коли 2-3 рицарів відступили трапилась лавина карету крутило перевертало, і приземлилась вона догори дриґом, з розбитими вікнами. Але дівчина тримала спокій. Повільно вибравшись з напіврозваленої карети вона подивилась на гору там стояли рицарі, але інші, не її супровід. Спустившись по снігу високий чоловік запитав ім'я дівчини на що отримав холодну та стриману відповідь:
- Гарес Афіона Лазалська.
-Ясно. Прошу наступна герцогиня.
- Чи могла б я дізнатись з ким маю справу?
- Молодший генерал Валеонців, Хабірус Фрацер.
*Валеонці це 3 за силою гвардія герцога Жаскеля. Хоча мені можна і не запам’ятовувати його ім'я. Все одно помру на наступний день після весілля, а весілля буде Завтра.