Чоловіча солідарність

   - У Вас все добре? - таксіст спробував запитати якомога делікатніше.  

    Побачивши цього молодого чоловіка, який сів до нього в автівку, йому просто схотілось чимось йому допомогти. Бо по тому всім видом було зрозуміло, що людині погано. Можливо йому треба в лікарню? Той сів до таксі побитий та нещасний, в подряпинах та кровопідтьоках, не зрозуміло що бурмача собі під носа.

    Додаток, вказував куди його везти, але ж хлопець весь у крові. Таксіст був батьком, мав дома такого ж парубка, тому часто стикався з проблемою конфліктів батьків та дітей і розумів, що хлопець, так, не розповість. Кожен тато -  шукає свою власну стратегію поведінки - у разі сварок із дітьми. Так чи інакше, але шукати способи розв'язання конфліктів доводиться всім. Тому він розумів, що розпитувати, що трапилось треба обережно. Бо втручаючись у конфлікт, ніколи не треба займайти відразу позицію одного з конфліктуючих, навіть, якщо вам здається очевидним, хто тут правий, а хто винен. Адже для того хто має сорочку в крові, це зовсім не так просто. Тому швидке рішення він сприйме як несправедливість і упередженість, а значить, не стане продовжувати спілкування, в якому ви виступаєте арбітром. Тут треба об'єктивно розібратися в причинах конфлікту та його течії, тим більше, що зазвичай всі бачать лише частину проблеми, а ця частина далеко не завжди дозволяє судити про справжні проблеми конфліктуючих.

- З додатка розумію, що ти Андрій. Я Юрко, - представився таксіст, - не моє діло, але якщо тобі треба до лікарні...

- Ні, дякую, - відповідь суха, але це вже дещо.

- Можливо до аптеки, чи то до маркету, води ну знаєш...

- Так може і до маркету, але краще за адресою, до дому, - якось оживає Андрій.

    В голові у Юрка голосом старого диктора з телебачення думки поважно розмірковують, що розбираючи конкретну ситуацію сварки, ви не повинні прагнути виступати верховним суддею, визначаючи правих і винуватих і обираючи міру покарання. Краще не робити з особистих конфліктів аналог юридичного розгляду. Треба пробувати довести до думки, що, хто б не почав сварку, відповідальність за подальший розвиток подій несуть завжди двоє. Тому, втручаючись у спілкування людей, намагайтеся показати їм, як можна знайти спосіб виходу з важкої ситуації, який влаштував би їх обох. Робіть акцент не на "хто винен?", а на "що робити?". Направити в це русло увагу посварених і спраглих помсти хлопців часто допомагає почуття гумору. Якщо ви пожартуйте, то відразу помітите, як разом зі сміхом у дітей поступово змінюється їх емоційний стан.

- Хочеш анекдота розповім? - запитує Юрко, вивертаючи руля.

- Валяй, - в голосі Андрія відчувається біль.

- Отже, вечір. Молода людина сідає в поїзд. Заходить до купе, а там сидить старий жид. Отримали постільну білизну, час спати, хлопчина питає: - Скажіть будь ласка, скільки часу? Жид мовчить. Він знову: - Скажіть будь ласка, скільки часу? Жид знову мовчить. Хлопчина гадає: - Та хрін на тебе. Ліг спати. Заснув. Ранок. Кінцева станція, здають білизну, хлопець запитує жида: - Скажіть будь ласка, чому ви мені вчора не відповіли котра година? Адже я добре бачив, що у вас є годинник. А жид йому відповідає: - Ви розумієте, якби я відповів вам котра година, ви б мені відповіли дякую, я б вам відповів будь ласка, у нас би зав'язалася жвава бесіда до другої години ночі, я б не спав - це не головне. Ми приїжджаємо в місто, я вам як якийсь знайомий, даю вам свій телефон, адресу, ви приїжджаєте в готель - там місць немає, ви телефонуєте мені, я звичайно вас до себе запрошую - це теж не головне. Головне - у мене гарна донька Циля. Ви її спокусите, у вас буде палкий секс, вона завагітніє, ви поїдете до свого міста, я вас повинен шукати по всій Україні, я вас знайду - але й це не головне. Головне - навіщо мені такий зять, у якого, навіть, годинника немає!, - Юрко сміється сам та дивиться на Андрія.

- Прикольно, - Андрій теж сміється, але через біль це виходить у нього не дуже.

- Так, весь час сміюся, як згадую цей анекдот, - Юрко згадує ті миті, коли сам вперше почув, цей анекдот.

    Але голос в голові, знов починає розмірковувати, що допомагаючи вийти з конфлікту і звільнитися від накопичиних образ і злості, треба стежити за тим, щоб люди не переходили на особистості. Розповідаючи про те, що їх засмутило або обурило, вони повинні описувати саме дії і слова партнера, а не його фізичні або особистісні недоліки. От припустимо, коли дитина скаржиться на те, що інший наступив йому на ногу або грубо відповів, але намагайтеся не допускати виразів типу: «Так він бичара клишоногий!» або «Він завжди такий нервовий і грубий, наче орангутанг!».

- У мене сьогодні конфлікт, через дівчину стався, - Андрій тяжко вздихає, але наче з полегшенням дивиться на Юрка, - гарного вечора, - каже він Юркові, всовує в руку гроші і виходить за адресою, куди його привіз водій.

    Юрко ж піймав себе на думці, що як для водія, він чудовий психолог. А потім замислився, щоб він би зробив для свого синочка? Він з сумом дивиться на зникаючого в дверях під'їзду Андрія. Як його було підтримати? Чи можливо він просто щось повинен зробити із чоловічої солідарності?

    Таксіст підїхав до ресторану з під якого забрав Андрія. Припаркувався подалі, щоб машина не кидалася в очі і стояла подалі від кафе. Потім діставши з багажніку лома, та сховавши його під курткою, покрокував до ресторану. Затримавшись, щоб озирнутись в пошуку камер, та їх не знайшовши, він підійшов до вікон та заглянув всередину. Хлопець з не менш побитим обличчям, як в Андрія вдягався за допомогою гарної дівчини. Юрко посміхнувся. Він встиг. Коли пара направилась до виходу, Юрко дужче сжав лома та пішов їм на зустріч.