Два тижні мовчання. Два довгих, до нестями безконечних і неймовірно неспокійних тижні. За цей час Сергій зміг дізнатися лише пару несуттєвих фактів про нападників, але і вони не змогли хоч якось прояснити ситуацію. Детектив явно щось приховував, проте і не жалівся на незговірливість постраждалого від нападу.
А потім був дзвінок, як грім посеред ясного неба. Телефонувала Катя:
- За тобою пильно стежать. Виходь вночі. Завтра о третій ночі, на місці, де ми любили прогулювати уроки в школі.
Далі дзвінок уривався…
---
Виглянувши пару разів з-під спущених донизу тканинних ролетів, що закривали вікна, і, переконавшись що поблизу ніде не стоїть підозріле авто, він вийшов з будинку.
Дійшовши до середини вулиці, помітив підозрілий рух за рогом. Швидко майнув у внутрішній двір, а там, через підвальне приміщення, вийшов до просторої підсобки з моторами і широкими витяжками. Акуратно витягши одну з решіток, заліз в один з таких шляхів і вставив решітку назад.
Через пару хвилин до кімнати увійшла постать в плащі, що, оглянувшись, різко попрямувала на вихід з підвалу.
Просидівши там трохи менше ніж півгодини, Сергій дістав решітку і виліз з кондиціонувальних шляхів, та виглянув у невелике віконце, що вело надвір. Недовго думаючи, відчинив його і виліз назовні. Ніби все тихо.
Далі знову попрямував внутрішніми дворами…
---
Домовлене місце знаходилося за містом, біля покинутого заводу.
Коли вже був на вході до нього, помітив збоку авто, що при його наближенні увімкнуло фари. З нього вийшов дядько Каті і, поздоровавшись, вказав на переднє місце біля водія, де і розположився Сергій.
---
Їхали більше двох годин, після чого дісталися до відособленого маєтку з кількаешелонною охороною. Пройшовши всі пости, приїхали на широке подвір’я. На виході з будинку їх чекала Катя.
Побачивши авто, вона вибігла на зустріч і мало не задусила в обіймах довгожданного гостя.
Цілий ранок вона не відходила від нього, не спускаючи з коханого погляду і коли вони зосталися наодинці в одній із внутрішніх кімнат, Катя підійшла до нього і, після поцілунку, опустила погляд донизу зі словами:
- Я маю тобі щось сказати.
- Що?
- Сергію, в нас буде дитина.
Він спочатку трохи зніяковів від несподіванки, а далі радісно підхопив її на руки і довго-довго кружив.
Сльози стали скочуватися по її щоках...
- Боже! Я ще ніколи не хотіла жити так, як зараз! - уже не стримуючи себе, додала вона і притулила його голову до грудей.
---
Після вечері за широким дубовим столом у вітальні, Сергій звернувся до дядька дівчини:
- Я можу допомогти з охороною. Весь мій спецзагін - це як маленька сім’я. Я впевнений в кожному з них, як в собі самому.
- Боюся це не зарадить нашій біді, - заперечив співрозмовник, - На жаль, демонська сила не може бути зупинена таким способом.
Катя підвелася і, вдавано оптимістично, почала:
- Минулого тижня я говорила з отцем Мартином. Обіцяв запросити комісію з Ватикана.
- Він уже як тиждень не відповідає на дзвінки після тієї розмови.
- Я ще раз спробую, - підвелася вона і вийшла з просторої вітальні.
- Лінія захищеного зв’язку в кабінеті її покійного батька, - пояснив стомлений сивоголовий співрозмовник, після чого, трохи помовчавши, прямо запитав:
- Ти її любиш?
Сергій трохи обурено подивився на нього.
- Більше за все на цьому світі? - продовжував голова родини.
- Більше ніж своє життя…, - відповів спецпризначенець, трохи уточнивши, - І не її, а їх.
- Значить вона уже сказала тобі... Слухай, вона відразу відкинула той варіант, але я маю тобі сказати.
- Що?
- Ти готовий пожертвувати всім заради них?
Сергій лише ствердно кивнув у відповідь.
- Тоді збирайся. Лише чесний чоловік, чистий в своїх намірах і наповнений істинною любов’ю, може їх зараз врятувати.
- Що потрібно зробити?
- Ніщо в цьому світі не проходить безслідно і у всього є своя ціна. Є такий обряд - закляття Симеона Відступника. Ти можеш віддати свою душу демону взамін на її. Але лише, якщо дійсно її любиш. В іншому випадку, демон прийде за вами обома.
- Я згоден!
- Є жінка в Румунії. Серафима. Потомственна циганська відьма і гадалка. Вона зможе все влаштувати. Ти дійсно готовий до цього?
- Виїжджаємо.
- Добре. Але Каті - ні слова. Не хочу її тривожити раніше потрібного. А для тебе, можливо, ще встигнемо комісію викликати. Бог тобі в поміч!
---