Тепер вони засинали та прокидались разом. Особисте життя подруги також влаштувалось. Маруся з папугою Жоржиком переїхала до Сашка: дівчата стали сусідками. Життя зацвіло всіма барвами весни.
Відкрила блокнот. Посміхнулась. Сезон щастя розпочато. #календар_свят
Вона світилась від того, що це відбувалось з нею. Дні набували нових відтінків та яскравих кольорів.
Цей ювілей був особливим. Подружжя вирішило не чекати весілля – знайомство з батьками вписалось у рамки дня народження. Тільки родина. Тихе сімейне свято. Порозуміння та гармонія. Все, як має бути. Вечір, про який вона мріяла, в улюбленому ресторані на Подолі. Тепле та затишне знайомство з офіційним початком.
Контакт є. Видихнули. Квіти та посмішки. Дмитро подарував великого та пухнастого рудого кота, трошки схожого на себе. У Каті загорілись очі.
У той вечір три сім’ї стали ближчі. Батьки та діти. Ніщо в житті не замінить тепло великого родинного вогнища. #сім’я_найважливіше
Ранок був добрим. Після довгих років глибинних пошуків і високих прагнень майбутнього вона навчилась просто жити тут і зараз, простіше та легше. Перевірила пошту. Надійшов лист від Олесі.
У листі Олеся детально описала, які інструменти використовує, щоб digital-світ був у курсі виставки. Пани та пані покоління X, Y та Z, які хоч інколи дивляться афіші Києва на каналах Телеграм або у статтях типу «куди піти цього тижня», вже були в курсі виставки. «Міленіалка» Катя була задоволена. #рухаємось_у_напрямі_мрії
Виставка наближалась. 16 травня Катя з Дмитром завезли в галерею всі фотографії з підписами та доплатили до повної суми. Напередодні на фасаді Олеся вже повісила плакат до виставки.
Підійшов Олежик. Познайомились. Посміялись. Надихнулись.
Катя подивилась на нього, як найніжніша киця, та вже не треба було пояснень. Він був готовий дозволити їй більше.
Два дні пройшли швидко. Виставка «Справжні люди. Некомерційні емоції» Катерини Соколенко. Початок. Дмитро тримав її за руку, як у наступні два дні. Прийшли всі колишні колеги, просто люди, знайомі та незнайомі. Назва підкреслювала суть: на фотографіях закарбовані некомерційні емоції справжніх людей. Вона відчувала дитячий захват, неймовірну цінність себе та спокійну впевненість. Катя здійснила свою мрію, вона більше нічого та нікого не боялась. У глибині її очей з’явився блиск сонця, який освітись усе найкраще та обпались те, що не потрібно. Їй хотілось літати. Тепер вона знала, що здатна на більше. #цілісність
Вона побачила Рому. Дівчина відчула досі невідому їй емоцію - байдужість. Протилежне любові та ненависті - це нічого. У байдужості немає жодного емоційного забарвлення: ні злості, ні ненависті, ні вдячності за досвід. Навіть, питання "чому?" стало неактуальне. Бо байдуже. Він привітав із виставкою. І все. Вона відійшла та написала у нотатник думки:
«Мені тепер однаково, байдуже,
Що було, є чи буде з нами, друже,
Бо королева, проста, легка, вільна,
Смілива, впевнена, самодостатня й сильна.
Я прощаюсь, бо свобода, знаєш,