Читаю твої думки

Розділ 120

Мені доведеться його відчути.

І мені доведеться прийти до цього самій. Тут вже немає спеціального заклинання і ритуалу, який міг би полегшити процес. Ех, а я й не згадаю, як воно було. Це повністю стерто з пам’яті. Орест казав, що я часто до нього підключалась. Я читала його думки, синхронізувалась з ним. Цікаво… Це — те саме, що відчувати іншу людину? Це — те саме що співчувати? Чи інакше? Мабуть, я цього ніколи не дізнаюся і не згадаю.

Але я маю включитись. Я маю відчути. Відчути на собі, як йому. Як Барі боляче від мого гніву. Як боляче під тим спокоєм. Як боляче під заспокоєнням і поясненням. Як насправді боляче за професійним відстороненням.

Я не можу повернути все назад і не зробити того, що зробила. Я не можу відмінити свої докори, претензії та крики. Але тепер… Тепер мені важливо відчути. Щоб знати. Хоча я не знаю, чи можу я насправді відчувати іншу людину, насправді співчувати, насправді бути включеною.

Поки я ховалась за своїм болем і стражданням, я могла не включатись. Я могла і не помічати, що я не включаюсь. Що я осторонь. Що я односторонньо вимагаю прийняття, чуйності, делікатності… Але зараз… Коли моя злість розсіялась і мій біль стих, мені більше немає за чим ховатись.

Міра Голд

Подобається

#492 в Фентезі
#1911 в Любовні романи
#502 в Любовне фентезі

У тексті є: зачаровані серця

Відредаговано: 14.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись