Читаю твої думки
Розділ 112
Коли мій черговий сеанс психотерапії закінчується і я прямую з кабінету до своєї автівки, перетинаюсь з синьооким чоловіком, який зазвичай дивиться на мене так, ніби впізнає… І мені спадає на думку дещо… Ризиковане та все ж обнадійливе…
— Привіт!
— Привіт…
— Мені здалось, що ти інколи на мене дивишся якось… Так, наче знаєш мене… Скажи, ми десь перетинались раніше?
— Звісно, Інно.
— То ти навіть знаєш моє ім’я… І, здається, кілька років тому в кафе… Ти пригостив мене лохиновим нектаром?
— Ну, було таке…
— То ти Роман?
— Ага. Пригадала?
— Романе, може сходимо на каву?
— Слухай, Інно, в мене через три хвилини сеанс. Я вже мушу бігти.
— Зрозуміло…
— Інно, я не проти зустрітись. Коли звільнюсь.
Роман швидко протягує мені свій смартфон. Я вписую свій номер телефону. Він миттєво мені телефонує. Тепер ми маємо контакти одне одного. Він коротко махає мені рукою та біжить в напрямку до кабінету Барі. А я ще мить стою на місці, смакуючи передчуття. Може з цього щось вийде…
#492 в Фентезі
#1911 в Любовні романи
#502 в Любовне фентезі
Відредаговано: 14.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
