Розділ 111

Обмірковую слова Барі. Мені трохи образливо. Він що, має на увазі, що навіть Він мене не надто добре знає та відчуває? Але ж… Я думала… Мені здавалось… Чому мені було так спокійно біля нього, чому я була впевнена, що він мене досконало розуміє… А виходить… Що… Це тільки я так думала. Мені прикро. Гірко. Соромно? Мені якось справді ніяково від того, що я в ньому бачила якесь ідеальне прийняття… Якусь… Ніби синхронізацію, тільки без спеціального заклинання. А що виявляється? Це що, просто були мої фантазії? Я не можу повірити. Мене нудить… Від себе, від всього. Яка ж я… Наївна. 

Я не хочу нічого в нього запитувати про це. Не хочу виглядати такою… Надто безпорадною. Слабкою. Наївною. Вразливою. Смішною. Може й він нічого такого не зробив… Але я… Відчуваю себе відкинутою. Відірваною від… Тепла, затишку, безпеки, до яких можна було прилинути… Зігрітися… А що тепер.

Він каже, що він мене не знав… Не знав так, як я. Ніхто мене не знав. Я — сама. Я просто сама. І більше — ніхто. Тобто… Якщо Я все забула… Тоді все. Тепер все остаточно. Я не згадаю, і ніхто не згадає, бо — не знає. І не поверне. Тепер тільки я сама. І, насправді, тоді теж тільки я сама. 

Цікаво, чому я на це пішла… Чому я наважилась на обряд роз’єднання. Ніхто не каже заздалегідь про можливі побічні ефекти? Чи казали, і я все-одно наважилась? Чи про таке не говорять? Або це вкрай рідкісний випадок?.. Може в когось спитати? Але який тепер сенс… 

Я розгублена, бо тепер я майже впевнена, що нічого не поверну, нічого не дізнаюся, і ніхто не скаже. А я так сподівалась, так покладалась на це. А ніхто, по суті, і не міг повернути мені мене. Навіть Барі не міг. І весь цей час я не чула себе, не довірялась собі, так я пристосовувалась до життя. А тепер… Що тепер? 

Мабуть, Барі був моєю останньою надією. Останнім, на кого я сподівалась. Останнім, на кого я ще могла сердитись, за втрачений і захований шматок мого життя, моєї пам’яті. Але тепер… Виходить… І на нього нема сенсу злитись. Виходить… Він також не міг? Він також не міг повернути мені мене… 

Може… Є ще щось? Ще якісь шанси… Якісь зачіпки? Може вони всі… Просто не хочуть мені сказати… Або не можуть? Що ж робити…