Сьогодні я пропущу сеанс з Барі. Не можу себе змусити. Ледь витримую злість. Я його попередила, що цього разу не прийду, а він… Він це сприйняв з Таким спокоєм… Ніби це нормально! Ніби він навіть не здогадується, як я серджусь, і не хоче нічого виправити. І я сьогодні не передумаю. Краще піду у спортзал.
В мене сьогодні багато енергії. Тренуюсь довше і ретельніше, ніж зазвичай. Пітнію. Тіло горить, але… Навіть цього недостатньо.
Сьогодні піду на прогулянку з дітьми. Можливо сходимо в кіно… Або посидимо в кафе, поїмо смачнющу піцу, як колись.
Зійшлись на тому, що йдемо спочатку на прем’єру інтригуючої комедії, а потім в кафе. Ліля і Євген прийняли пропозицію вдячно, більш вдячно, ніж, мабуть, звично для підлітків. Можливо це тому, що останнім часом я була надто зосереджена на своїх переживаннях і менше уваги їм приділяла.
Фільм виявився справді цікавим, вартим уваги. Я навіть на якийсь час перестала думати про те, що мене турбувало. Повністю поринула у враження від перегляду. Коли їли піцу, мені раптом захотілось коли.