Читаю твої думки

Розділ 101

От же ж цей Барі! Як він може?! Він ніби змушує мене сумніватись… В Оресті. В тому, що мій чоловік дійсно розповів мені правду. Тобто… Мою правду…

Та найгірше в цьому те… Що я справді повністю згодна з Барі. Орест не бреше і для себе самого він цілком правий, але це не означає, що я тепер дізналась, як все було насправді для мене. Я дізналась тільки декілька фактів і Орестову версію. А що і як прожила я, що саме я тепер не пам’ятаю — мій чоловік мені цього не скаже. Він може сам цього не розуміти, не знати. І я можу насправді ніколи цього не дізнатись.

— Барі, я не рада.

— Що ти переживаєш, Інно?

— Розчарування.

— Про що це для тебе?

— Я знаю, що Орест не бреше, він сказав свою правду. Але також я відчуваю, що для мене за цим всім було щось ще. Було щось інше, щось більше… Орест мені це не скаже, бо… Він мене глибоко не знав і не розумів. Я розчарована, що він не знав мене вглиб… Анітрохи… Не хотів або не міг знати. А зараз турбується. А я… Просто як загублена лялька. Без власної історії.

Міра Голд

Подобається

#572 в Фентезі
#2182 в Любовні романи
#588 в Любовне фентезі

У тексті є: зачаровані серця

Відредаговано: 14.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись