Розділ 96

Коли я повертаюся додому, я помічаю, що Орест розмовляє з якоюсь жінкою. Не те щоб я ревнувала, просто… Якось все дивно. Я її не впізнаю, і не пригадаю, щоб бачила десь раніше. Проте її голос здається мені знайомим, дуже знайомим. А ще, вона називає його по імені. І вони дивляться одне на одного якось дивно. Закінчують розмову і вона йде. Тільки після цього Орест помічає мене та зауважує, що я все бачила. 

— Оресте, хто це і що відбувається?

— Інно… Привіт. Це? Просто якась жінка…

— Просто якась жінка?

— Так, вона просто запитувала… як пройти до аптеки. 

— Оресте, що ти кажеш!

Я серджуся не на жарт. Бачу, що він вигадує, викручується. І я не маю наміру терпіти подібне. Ні. Він мені скаже правду. В мене немає більше місця для недомовок, здогадок і тому подібно. Більше — ні. 

— Оресте. Ти все мені розповісиш. Все скажеш як є.

— Чому ти нервуєш, Інно? Нічого ж не сталось. Чого ти…

— Я цього більше не терпітиму. 

— Чого “цього”, Інно? Я не розумію, що ти маєш на увазі. 

— Оресте, ти маєш мені сказати правду. Що це за жінка. Що це все означає? І не смій мені брехати чи недоговорювати. Я цього не терпітиму більше взагалі. 

— Інно, ну, гаразд. Просто знайома. Але ця розмова нічого не означає. Нічого такого не трапилось. Чому ти одразу так нервуєш?!

— Спочатку ти сказав, це просто якась жінка запитувала дорогу. Тепер кажеш “просто знайома”. Що ти приховуєш? І про що ваші дивні погляди? Тобі доведеться все мені розповісти. Я не можу це залишити просто так. 

— Інно, немає чого розповідати. Я ж казав. Просто якась жінка, ну знайома, питала, як пройти до аптеки. Я їй відповів. Все.

Я бачу, як Орест намагається  тримати себе в руках. І я бачу, як він взагалі старається. І наші стосунки стали кращими за ці роки. Від нього стало більше уваги і турботи, і я відчувала себе досить добре з ним. Але все ж не зникали час від часу відчуття, що він щось приховує. І мені з цим було дуже важко. А зараз  ще й ця жінка. Що ж, з мене досить. Все ніби непогано, але тепер я не зможу заспокоїтись. Я не зможу прийняти пояснення “просто знайома”, коли в мене підіймаються Такі почуття поруч з цим. Навіть якщо б хотіла — я не зможу. 

— Оресте, якщо ти не розкажеш мені все, як є, всю правду, так щоб мені стало цілком зрозуміло про це все… Я  піду. Я цього більше не потерплю. Я не залишусь. Чуєш? Вирішуй сам. 

— Інно! Я все роблю, щоб ти залишилась. Чому ти так?

— Я все сказала. І ти мене почув. А тепер вирішуй. Не захочеш говорити зі мною — я піду. 

— Інно, не треба. Заспокойся. Давай зупинимось. Заспокоїмось і все вирішимо, добре? Давай не будемо сваритись, у нас так гарно все складається…

— Оресте, хто ця жінка?

— Гаразд, Інно. Це Іра.