Розділ 95

Євгенко вже навчається в коледжі. Його навчальний заклад досить далеко від дому, і йому доводиться їздити на навчання автобусом. Але коли є можливість, я або Орест його підвозимо. Сьогодні — я. В першу чергу відвезла Лілю до школи, бо їй ближче. Тоді везу сина, а далі — їду в кабінет Барі. Сьогодні в мене черговий сеанс психотерапії. Мені приснився дуже дивний, хочу його обговорити. Часу обмаль, але якщо не буде заторів на дорозі, я встигну. 

Прощаюсь з  Євгеном, бажаю йому гарного дня і прямую по своїх справах. Встигаю. Це добре, бо я вже й так хвилююсь. Мені наснився доволі незвичайний сон. І мене це тривожить, навіть дуже. 

— Барі, привіт. Я встигла.

— Так. Привіт Інно. Чую, твій голос сьогодні звучить інакше, ніж зазвичай. З чим ми сьогодні працюємо?

— Я сьогодні справді стривожена. Барі, мені наснився дивний сон. 

— Схоже, цей сон вплинув на твій стан?

— Так Барі. Послухай. Це будо дуже дивно… Так відчувалось, ніби це не сон, а реальність. Коротше, наснилося, ніби я була в місті, біля крамнички з солодощами. Але я пішла в інші двері, в будівлю поряд. Звичайна, непримітна будівля. Я думала, там просто хтось живе, або там офіс чи склад… Але я відкрила двері, зайшла, а там щось зовсім дивне. Повітря ніби густе. Пахне фруктами, квітами і прянощами. Якось напівтемно, навіть світильників немає. Лише на стінах якісь химерні малюнки. Ніби гіганські метелики, всі різні, з якимись візерунками, фіолетові і світяться. І там я побачила перед  собою тебе, уявляєш. Тільки… Трохи молодшого. Я підходила до тебе, ніби щось спитати хотіла, чи що… А потім прокинулась… А головне — це все якось дивно, але відчувалось реалістично, дуже реалістично, ніби це справді відбувається. І було комфортно та спокійно, як ніколи. 

— Так, Інно. Саме так.

Мій психотерапевт дивиться на мене уважно і киває. Мені подобається, що він ніколи не реагує на те, що я кажу, ніби на нісенітницю. І жодного разу не було такого, щоб він з мене насміхався, або щось на кшталт того. Або щоб гидував мною, якою вразливою і незручною навіть самій собі я б не була. Навіть цього разу. Я розповідаю якийсь абсурдний сон, ділюсь такими дивними відчуттями… І немає від нього жодного натяку на те,  що він мене сприймає ніби якусь дивну чи ненормальну.  Навіть від цього мені стає легше.