Розділ 79

Коли ми з Орестом розминаємось в дверях Антибару, я зупиняюся на мить. Не дивуюсь, на відміну від нього. Просто незвично. Та всередині маю чітке усвідомлення: я більше не буду повертатися до Антибару, навіть за ним. З мене досить. Якщо він вирішить інакше — нехай він чинить так, як вважає за потрібне. Проте я свій вибір вже зробила.

Відходжу від дверей, полишаючи його наодинці з вибором. Зрештою, йому вирішувати. Орест ніби вагається і дивиться на мене так, ніби здивований моїм спокоєм. Я озираюсь на нього зі спокійною усмішкою. Я не кликатиму і не триматиму. Навіть якщо мені буде гірко.

— Інно! — гукає розгублено Орест.

— Так, Оресте… Ти хочеш щось мені сказати? — питаю стримано. 

— Інно, в мене тут деякі справи… Не чекав тебе тут побачити… — відповідає розгублено.

— Ага, — промовляю просто і розуміюче.

— Поговоримо про це ввечері, добре? — питає Орест.

Він вже зробив півкроку в сторону входу. Він вже зробив вибір. Нехай.

— Можливо, поговоримо… — відповідаю без очікування. 

Тоді йду до автівки. Буду повертатися додому і потроху проходити в себе. Поки що не знаю, як далі. Але знаю точно: далі буде інакше. 

Коли ввечері Орест повертається з роботи, ми вечеряємо тихо й сімейно. Розмови між нами побутові, неглибокі, обережні. Я не тисну, адже дітям, мабуть, багато чого не слід знати. Ми знайдемо можливість обговорити все наодинці, якщо справді захочемо. 

Коли ми вже в спальні відпочиваємо, Орест, ледве перетворюючи незручність, звертається до мене з розмовами. Це не дуже схоже на нього. Проте і я не дуже схожа на себе попередню. Все потроху інакшає…

— Інно, коли ми перетнулися в Такому місці, я був здивований…

— В Антибарі, Оресте. 

— Так.

— Я не здивувалась тобі, бо вже знала.

— Знала що?

— Ти клієнт Іри.

— Ех… Так… Я не знав… Як тобі сказати. Все склалось якось само по собі. І ти б не зрозуміла, мабуть. 

— Саме так. Антибар так працює… Він може й допомагає, правда ж?

— Ага.

— Але про нього не прийнято говорити. І ця тиша… Вона породжує багато болю. 

— Ну я ж нічого такого не зробив. 

— Оресте.

— Що не так?

— Не хочу так більше розмовляти.