Читаю твої думки

Розділ 77

Добре, що Міра відкрила мені двері. Мені варто побути з цим усім на самоті. Гаразд. Нехай.

Чи можу я засуджувати Іру? А Ореста? Я не знаю, я не хотіла цього всього. Поспішаю в кафе. Я б радо випила антиколи від Барі, але не зараз… Нехай буде капучино в найближчому кафе. Гаразд.

Заходжу. Замовляю собі капучино, помічаю на вітрині гарнесенький медовий тортик. Не можу відірвати від нього очей, тож беру і його. Сиджу в тиші. Смакую. Насолоджуюсь кожним шматочком і ковточком. Добре. Нехай.

Слова Міри були жорстокими, та разом з тим — мені краще. Для мене все прояснюється. Мені не потрібно більше здогадуватися, що ж відбувається. Я можу тепер все обдумати. І тепер вирішувати, а як мені ставитись до цього.

Сиджу біля прозорої скляної стіни. Смакую останні ложечки свого десерту. Мені посміхаються люди, що проходять по вулиці повз кафе.

Повертаюсь додому. В мене сьогодні багато часу. Вкладаюсь в ліжко і миттєво засинаю. Тепер я відчуваю себе. Тепер можу розслабитись. Хоча б трохи. Я достатньо жива, щоб мінімально видихнути.

Міра Голд

Подобається

#492 в Фентезі
#1914 в Любовні романи
#503 в Любовне фентезі

У тексті є: зачаровані серця

Відредаговано: 14.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись