Читаю твої думки
Розділ 71
В дорозі я на пасажирському сидінні. Автівку веде Орест. Мені подобаються далекі поїздки, особливо, коли я можу розслабитися та роздивлятись краєвиди за вікном.
Ми не розмовляємо в дорозі. Не тому що немає про що. Якраз таки багато питань накипіло. Просто напруга між нами надто сильна, щоб можна було щось пом’якшити балачками при дітях і не відволікаючись від керма. Нехай. Помовчати поки що безпечніше.
По дорозі забігаємо в супермаркет, щоб прихопити смаколиків для нас та дітей. Коли прибуваємо до Іри, дружньо вітаємось. Я помічаю, наче Орест та моя подруга дивляться один на одного якось дивно, інакше. Нічого подібного я не помічала раніше. Ми з Ірою близько спілкуємось десь три роки, і вони вже давно знайомі між собою та спілкувалися раніше не раз… Але чогось такого я не помічала. Я не знаю що це. Мені незрозуміло, що між ними, але я відчуваю якусь зміну, і це не може не бентежити мене.
Я не зовсім сподівалась на розуміння Ореста, і раніше я думала, що, принаймні, можу відкритись подрузі. Проте зараз я бачу щось таке, чого не можу собі пояснити. І ніхто інший мені не пояснив. Мене це розбиває. Мені хочеться водночас кричати, зникнути, вдарити… Мені хочеться повернути все як було: те, що було зрозумілим, відомим, контрольованим, стерпним. Але я ціпенію. Я нічого не можу з цим вдіяти.
#493 в Фентезі
#1910 в Любовні романи
#504 в Любовне фентезі
Відредаговано: 14.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
